Комітет з питань охорони здоров’я підтримав прийняття за основу проекту Закону про внесення змін до Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» щодо наставництва над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування (р. № 4784), поданий Президентом України.
Законопроектом пропонується внести відповідні зміни до статті 17 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», доповнивши його новою статтею 17-1 з метою правового врегулювання такого виду діяльності, як наставництво, що полягає в індивідуальній підтримці та допомозі у підготовці до самостійного життя дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Зокрема, проектом закону передбачається, що наставництво є добровільною та безоплатною діяльністю. Наставником дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, може бути повнолітня дієздатна особа, яка пройшла курс підготовки з питань виховання і соціальної адаптації дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за певною програмою, затвердженою компетентним центральним органом виконавчої влади, та уклала договір про наставництво з адміністрацією закладу, де проживає дитина. При цьому забезпечувати підготовку та супровід наставників, здійснювати моніторинг за додержанням ними умов договору про наставництво згідно з проектом закону будуть центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді у співпраці з громадськими організаціями, до статутної діяльності яких належать питання захисту прав дітей.
Відповідно до положень законопроекту, договір про наставництво попередньо буде погоджуватися органом опіки та піклування, а контроль за дотриманням прав та інтересів дітей, над якими встановлено наставництво, буде покладено на служби у справах дітей.
Також проектом закону передбачається, що наставниками не зможуть бути особи, зазначені у статті 212 Сімейного кодексу України, тобто ті особи, які не можуть бути усиновлювачами.
Крім того, законопроект містить у собі основні засади відповідальності наставника за порушення ним прав і законних інтересів дитини, заподіяння їй шкоди тощо, та передбачає, що у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини, орган опіки та піклування може постановити рішення про негайне відібрання дитини від наставника та про зупинення дії договору про наставництво. У цьому разі орган опіки та піклування зобов'язаний негайно повідомити орган Національної поліції та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про розірвання договору про наставництво.
Розглянувши поданий законопроект, народні депутати України – члени Комітету підтримали доцільність запропонованих ним змін до законодавства, що спрямовані на посилення гарантій дотримання прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які проживають в інтернатних закладах, та врегулювання існуючих проблемних питань у сфері підготовки їх до дорослого життя.
Відомо, що нині в Україні проживає 72 731 тис. дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. З них 65 705 дітей проживають в сім'ях громадян України (опіка, піклування, прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу).
Водночас майже 7 тис. дітей з цієї категорії проживають в інтернатних закладах різних типів. Більшість з них з різних причин (вік, стан здоров'я) практично не мають шансів бути усиновленими чи влаштованими в інші форми сімейного виховання.
На думку народних депутатів, проживання в інтернатному закладі переважною мірою не сприяє підготовці цих дітей до повноцінної інтеграції у суспільство, розвитку їхніх здібностей, реалізації їх інтересів у професійному самовизначенні, формуванні практичних навичок тощо. Як наслідок, такі діти виростають непідготовленими до життя поза межами закладу, оскільки не мають необхідних соціальних вмінь і навичок. Часто трапляється, що через такий стан справ, випускники інтернатних закладів починають вести асоціальний спосіб життя.
Сьогодні у багатьох країнах світу практикується такий вид соціальної підтримки даного контингенту дітей, як наставництво, що практично є для них єдиною можливістю повноцінно адаптуватися до самостійного життя у суспільстві та уникнути соціальних ризиків, пов’язаних з виходом у доросле життя.
Підтримуючи в цілому законодавчу ініціативу, народні депутати України – члени Комітету запропонували більш чітко визначити повноваження всіх компетентних органів щодо організації та контролю у сфері здійснення наставництва (органів опіки та піклування, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, служб у справах дітей тощо), а також у подальшому виокремити термін «наставництво» шляхом перенесення його до статті 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», де наведено терміни, що вживаються у цьому Законі.
Розглянувши проект Закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стимулювання розвитку виробництва пристроїв, призначених для лікувально-профілактичних, військових та промислових цілей (р. № 4501), Комітетом було ухвалено рішення про доцільність прийняття його за результатами розгляду в першому читанні за основу.
Метою законопроекту є сприяння розвитку в України новітньої технології виробництва екзоскелету – пристрою, призначеного для відновлення та/чи посилення мускульних зусиль людини і розширення амплітуди рухів за рахунок зовнішнього каркасу та інших допоміжних елементів, що може використовуватися в лікувально-профілактичних, реабілітаційних, військових і промислових цілях.
Для цього пропонується доповнити розділ ХХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України новими положеннями, згідно з якими звільнити від оподаткування до 1 січня 2027 року:
прибуток підприємств, отриманий ними від діяльності з виготовлення та/або розповсюдження пристроїв, призначених для відновлення та/чи посилення мускульних зусиль людини і розширення амплітуди рухів за рахунок зовнішнього каркасу та інших допоміжних елементів, які використовуються у лікувальних, військових та промислових цілях (екзоскелетів), вироблених в Україні;
операції з постачання пристроїв та їх комплектуючих, призначених для відновлення та/чи посилення мускульних зусиль людини і розширення амплітуди рухів за рахунок зовнішнього каркасу та інших допоміжних елементів, які використовуються у лікувальних, військових та промислових цілях (екзоскелетів).
Крім того, статтю 14 Податкового кодексу України пропонується доповнити новим терміном «екзоскелети – пристрої, призначені для відновлення та/або посилення мускульних зусиль людини і розширення амплітуди рухів за рахунок зовнішнього каркасу та інших допоміжних елементів, які використовуються у лікувальних, військових та промислових цілях».
Підтримуючи в цілому дану законодавчу ініціативу, члени Комітету звернули увагу на необхідність уточнення норми законопроекту щодо набрання законом чинності, оскільки запропонований строк «з дня наступного за днем його опублікування» не відповідає вимогам підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, згідно з яким зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Розглянувши та обговоривши проект Закону про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо правового статусу насцітуруса (р. № 4295), народні депутати України дійшли висновку про необхідність його відхилення.
Даним законопроектом пропонується внести зміни до Цивільного кодексу України шляхом доповнення його новою статтею 1222-1, яка окреслює правовий статус насцітуруса (ненародженої дитини) в спадковому праві. Зокрема, автором законодавчої ініціативи пропонується визначити, що насцітурусом є дитина, яка на момент смерті свого батька (спадкодавця) вже була зачата, але ще не народилася і встановити, що моментом народження насцітуруса є момент відділення плода від організму матері шляхом пологів.
Аргументами на користь внесення вказаних змін до законодавства, за висловом автора, є те, що на даний час в українському законодавстві немає точного і повного закріплення поняття «насцітурус», що може призвести до порушення його спадкових прав.
Розглянувши поданий законопроект, члени Комітету зазначили, що чинним законодавством нині передбачено охорону прав та законних інтересів зачатої, але ще ненародженої дитини. Вказане положення закріплено у статті 25 ЦК України. Також, відповідно до статті 1222 ЦК України, до переліку спадкоємців віднесено осіб, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Крім того, статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, в тому числі й зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, а у випадку коли спадкодавець не залишає заповіту, дитина, яка була зачата за життя спадкодавця, а народилася після його смерті, спадкує за першою чергою.
Водночас стаття 1298 ЦК України говорить про те, що якщо заповіт складено на користь зачатої, але ще не народженої дитини, видача свідоцтва про право на спадщину та розподіл спадщини між усіма спадкоємцями може відбутися лише після народження дитини і не раніше закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
При цьому, слід брати до уваги, що згідно з українським законодавством, цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження і припиняється у момент її смерті (стаття 25 ЦК). Таким чином, дитина набуває передбачених законом прав як фізична особа і набуває правоздатності лише у разі, коли вона народжується живою. Жодні інші обставини, крім народження і смерті, не тягнуть за собою виникнення і припинення правоздатності.
Крім того, згідно із нормами статті 1222 ЦК України для того, щоб стати спадкоємцем, фізичній особі необхідно бути живою на час відкриття спадщини.
З огляду на зазначені положення українського законодавства, запропоновані автором законодавчої ініціативи зміни до ЦК України щодо окремого визначення правового статусу насцітуруса у спадковому праві є сумнівними, оскільки по-перше, для того, щоб отримати права спадкоємця, така дитина має обов’язково народитися живою (тобто факт її народження має бути встановлений відповідно до законодавства), а по-друге, у цивільному праві України права зачатої, але ще ненародженої дитини при спадкуванні за законом вже достатньою мірою захищені.
Водночас Комітет звернув увагу на те, що визначення положень щодо насцітуруса лише в одній додатковій статті ЦК України унеможливлює подальше правозастосування цього поняття, оскільки, як зазначалося вище, положення щодо захисту прав та законних інтересів зачатої, але ще ненародженої дитини у спадковому процесі містяться у декількох статтях кодексу, зокрема 25, 1222, 1261 та 1298. Проте автором законодавчої ініціативи відповідні зміни до вказаних статей ЦК України одночасно не запропоновані.
Крім того, при визначенні правового статусу насцітуруса необхідно зважувати й на те, що національним законодавством жінці дозволяється здійснити штучне переривання вагітності (аборт) за її бажанням при вагітності строком не більше 12 тижнів, а у випадках, визначених законодавством, аборт може бути проведено при вагітності від 12 до 22 тижнів (стаття 281 ЦК України, стаття 50 Основ законодавства України про охорону здоров'я).