16 грудня 2015 року відбулися парламентські слухання на тему: «Про реформу охорони здоров’я в Україні», метою яких було публічне обговорення проведення реформи вітчизняної системи охорони здоров’я, спрямованої на поліпшення медичного обслуговування населення, підвищення його якості та доступності.
До участі у слуханнях запрошувалися народні депутати України, представники Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони здоров’я України, інших заінтересованих міністерств і відомств, регіональних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, Національної академії наук України, Національної академії медичних наук України, Національної академії державного управління при Президентові України, провідних наукових установ та вищих медичних навчальних закладів, медичних асоціацій, міжнародних організацій (ВООЗ, ЮНІСЕФ, USAID, ОБСЄ, Світового банку), профспілки працівників охорони здоров’я, а також громадських і волонтерських організацій.
Учасники парламентських слухань зазначили, що збереження капіталу здоров’я як важливої складової людського капіталу є безумовним пріоритетом державної політики. Однак, незважаючи на те, що здоров’я людини визначено Конституцію України найвищою соціальною цінністю, а статтею 49 Основного Закону встановлено цілу низку важливих державних гарантій, спрямованих на забезпечення захисту та зміцнення здоров’я українських громадян, реальний стан системи охорони здоров’я України протягом двох останніх десятиліть є незадовільним. Про це яскраво свідчать результати соціологічних опитувань, згідно з якими до 87 відсотків громадян України незадоволені роботою вітчизняної медичної галузі.
Успадкована після розпаду СРСР Україною система охорони здоров’я виявилася нездатною до повноцінного функціонування в умовах ринкової економіки. Кризова ситуація у вітчизняній медичній галузі негативно вплинула на здоров’я та довголіття українських громадян. За даними Європейського регіонального бюро Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), сучасний стан здоров’я населення України характеризується вкрай високими показниками захворюваності та смертності, низьким рівнем тривалості життя, відсутністю можливості отримувати належну медичну допомогу.
Так, середня тривалість життя в Україні на 5 років нижча, ніж у Європейському регіоні, і на 9 років нижча, ніж у країнах ЄС. За даними Держкомстату України, понад 15% від загальної кількості наших громадян є старшими за 65 років. Порівняно з країнами Європи, смертність населення в Україні практично вдвічі вища. При цьому смертність від серцево-судинних захворювань є однією з найвищих у світі та становить 67,3% у структурі загальної смертності, а смертність від онкологічних захворювань – 13,3%. Удвічі вищим за країни ЄС є й рівень малюкової смертності, що вважається одним із основних показників якості роботи системи охорони здоров’я. При цьому показник природного приросту населення в Україні стійко залишається від’ємним.
За станом здоров’я громадян Україна посідає одне з найнижчих рейтингових місць в Європейському регіоні. Сьогодні від 12 до 14 млн. українців хворіють на серцево-судинні хвороби. Понад 1 млн. наших громадян страждають від онкологічних захворювань. Україна залишається лідером за рівнями захворюваності на ВІЛ-інфекцію та продовжує займати чільне місце у Європі за темпами поширення туберкульозу. Стрімко зростає й захворюваність на вірусні гепатити В і С.
Крім того, досвід останніх двох років засвідчив, що вітчизняна медична галузь стикнулася з новими викликами, пов‘язаними з проведенням бойових дій на сході країни, коли кількість осіб, які потребують медичної допомоги та реабілітації, за невеликий проміжок часу зросла у рази.
Сучасна система охорони здоров’я України споживає загальних витрат понад 7,5% від ВВП країни, що перевищує показники деяких країн ЄС. Однак за обсягами державних витрат на фінансування галузі продовжує значно поступатися переважній більшості країн Європейського регіону. Наявні фінансові ресурси, за даними перевірок фінансово-господарської діяльності галузі, використовуються вкрай неефективно.
Учасники дискусії визнали, що усталена протягом десятиліть вітчизняна система охорони здоров’я потребує суттєвих перетворень для забезпечення її належного функціонування. Попередні спроби реформувати галузь були фрагментарними і непослідовними. Реформування первинної ланки вітчизняної медицини та системи екстреної медичної допомоги здійснювалося переважно у пілотних регіонах і не було належним чином поширено на всю територію країни. Зволікання з прийняттям стратегічно важливих рішень для охорони здоров’я призвели до того, що на даний час галузь охорони здоров’я перебуває у критичному стані та не може належно виконувати покладені на неї функції.
Водночас, незважаючи на задекларовану державою важливість здійснення системного та комплексного реформування галузі охорони здоров’я (Угода про Коаліцію депутатських фракцій «Європейська Україна» у Верховній Раді України восьмого скликання (підписана 27.11.2014 року), Програма діяльності Кабінету Міністрів України (затверджена Постановою Верховної Ради України від 11.12.2014 р. № 26-VIII) та Стратегія сталого розвитку «Україна – 2020» (затверджена Указом Президента України від 12.01.2015 р. № 5/2015), робота в цьому напрямі проводиться вкрай недостатньо та безсистемно.
«Сьогодні вищий орган законодавчої влади країни, - як зазначила Голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Ольга Богомолець, - має почути думку фахівців у сфері охорони здоров’я та громадськості щодо подальших кроків проведення в Україні реформування галузі охорони здоров’я та наближення її до європейських стандартів».
На її думку, парламентські слухання стануть відправною точкою для визначення основних шляхів та втілення у життя принципово нових підходів до реформування системи охорони здоров’я в Україні, що будуть відображені у напрацьованих за результатами парламентських слухань Рекомендаціях. Нарешті суспільство отримає чіткий алгоритм заходів, яких необхідно вжити на всіх рівнях державної влади для забезпечення проведення реформи системи охорони здоров’я в Україні з урахуванням набутого раніше позитивного досвіду та найкращих міжнародних практик у цій сфері.