Як зазначалося під час слухань, проведення реформи системи охорони здоров'я передбачено Коаліційною Угодою та має базуватися на нових принципах і підходах до управління та фінансування медичної галузі. Наголошувалося також, що для успішного впровадження цієї реформи необхідна консолідація зусиль усіх гілок державної влади, міжнародних і вітчизняних експертів та науковців, медичної громадськості та пацієнтів, усього населення України.
Голова Комітету Ольга Богомолець у виступі наголосила, зокрема, на тому, що медична реформа має розпочатися з проведення системної інвентаризації та паспортизації медичних установ усіх форм власності і тих, що знаходяться в різних сферах управління. На її думку, неможливо забезпечити фінансову прозорість та контроль якості лікування наших громадян без створення в Україні єдиного медичного простору та міжвідомчого Центру реформ.
Під час слухань було, зокрема, обговорено результати пілотного проекту, що здійснювався протягом останніх років відповідно до Закону України "Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві", набутий у процесі його реалізації позитивний і негативний досвід, та визначено першочергові кроки, що мають бути здійснені для вирішення завдань з реформування системи охорони здоров’я.
На початковому етапі реформування основна увага приділялась модернізації первинної та екстреної медичної допомоги.
За період реалізації зазначеного закону у пілотних регіонах сформована мережа закладів, які надають первинну медичну допомогу шляхом розмежування первинної медичної допомоги (далі - ПМД) і вторинної медичної допомоги (далі - ВМД) та створення і налагодження функціонування центрів первинної медичної допомоги (ЦПМД) зі статусом юридичних осіб.
З 2013 року розпочато створення ЦПМД в усіх регіонах. За оперативними даними в Україні функціонує 654 ЦПМД, що становить 88% від їх загальної кількості за планом (без урахування АР Крим). Крім пілотних регіонів повністю завершено процес створення ЦПМД у Кіровоградській, Луганській, Миколаївській, Полтавській областях.
Пацієнти отримали реальне законодавчо закріплене право обирати та змінювати лікаря первинної ланки.
У рамках реалізації Закону України від 05.07.2012 № 5081-VI "Про екстрену медичну допомогу" в регіонах розроблено перспективні плани функціонування та розвитку екстреної медичної допомоги (ЕМД), затверджені обласними, Київською міською державними адміністраціями та погоджені МОЗ України. На виконання зазначеного Закону в усіх регіонах створено центри екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, до складу яких увійшли відокремлені структурні підрозділи – станції ЕМД, підстанції, пункти постійного та тимчасового базування.
Створення єдиної системи дало змогу об’єднати розрізнені підрозділи ЕМД в єдину структуру, а наявність станцій ЕМД як юридичних осіб, робить її більш гнучкою в управлінні і дозволяє краще використовувати наявний потенціал з ініціативою на місцях та значно наблизити якісну ЕМД до найбільш віддалених адміністративних одиниць.
За оперативними даними, сьогодні в Україні функціонує 875 пунктів постійного і 267 тимчасового базування підрозділів системи ЕМД, що дає змогу виконувати норматив прибуття бригад ЕМД (у місті – до 10 хв.; поза містом – до 20хв.) на 90,00% у містах і на 87,60 % у сільській місцевості – відповідно).
Водночас, до сьогодні не завершена реалізація національного проекту "Вчасна допомога", спрямованого на створення єдиних регіональних оперативно-диспетчерських служб, хоча для цього було витрачено більше 90 млн. грн. бюджетних коштів.
Учасники слухань наголошували, зокрема, на тому, що напрями реформування системи охорони здоров'я України, які покладено в основу експерименту в пілотних регіонах, в цілому правильні, що підтверджено оцінками департаментів охорони здоров'я усіх пілотних регіонів, а також висновками ВООЗ (Trends in health systems in the former Soviet countries.- Edited by Bernd Rechel, Erica Richardson, Martin McKee. -World Health Organization 2014).
Виступаючі звернули також увагу на низку невирішених проблем, а саме:
- недостатність фінансової підтримки реформи;
- доступність первинної медичної допомоги лишається нерівною передусім через надмірну централізацію головним чином у містах та недостатню забезпеченість транспортними засобами;
- недостатню якість ПМД;
- інфраструктура ПМД у пілотах штучно спотворена та на сьогодні включає частину амбулаторної вторинної медичної допомоги;
- на рівні місцевого самоврядування спостерігається недостатній рівень координації діяльності закладів ПМД і ВМД, особливо у частині забезпечення діагностичних послуг за направленням лікарів закладів ПМД тощо.
Під час слухань Міністром охорони здоров‘я України Олександром Квіташвілі було презентовано проект Національної Стратегії побудови нової системи охорони здоров’я України на період 2015 – 2025 роки.
Своє бачення подальших кроків, необхідних для реформування охорони здоров‘я в Україні, презентувала Голова Комітету Ольга Богомолець, визначивши 25 основних кроків майбутньої реформи, серед яких, зокрема: децентралізація влади, проведення адміністративно-територіальної, податкової та судової реформи; розробка та впровадження військової та військово-медичної доктрини; забезпечення формування єдиного медичного простоту; внесення змін до чинного законодавства та Конституції України; створення системи громадського здоров'я та громадянської платформи "Україна 80+"; фінансування реформ і створення системи оцінки ефективності; створення Асоціації захисту прав пацієнтів, Національної Медичної палати та Асоціації захисту прав лікарів, системи професійного страхування; зміни у системі освіти; створення баз даних: персоналу, установ, лікарських засобів; затвердження клінічних протоколів; реорганізація і стандартизація системи санітарно епідеміологічного нагляду і контролю; стандартизація лабораторної діагностики; здійснення раціональної фармацевтичної політики на макро- та макрорівні, підтримка вітчизняних виробників тощо.
Голова Комітету закликала усіх учасників слухань до співпраці та наголосила на тому, що тільки об‘єднавши зусилля влади, медичної спільноти, науковців та громадськості в Україні можливо буде створити орієнтовану на людину, якісну, доступну, персоналізовану систему охорони здоров’я.