У Комітеті Верховної Ради України з питань охорони здоров’я 1 липня 2015 року відбулися слухання на тему: «Запровадження лікарського самоврядування в Україні», метою яких було обговорення питання запровадження в Україні державно-суспільної моделі регулювання медичної діяльності, що спирається на інститут професійного самоврядування лікарів, та аналіз відповідного міжнародного досвіду в цій сфері.
До участі у слуханнях запрошувалися народні депутати України, представники Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони здоров’я України, інших заінтересованих міністерств і відомств, представники Національної академії медичних наук України, національних медичних товариств, медичної профспілки, а також інших міжнародних і громадських організацій та ЗМІ.
На думку учасників слухань, головним завданням професійного самоврядування лікарів є формування такої моделі правовідносин, за якої кожен лікар несе персональну відповідальність за належне виконання своїх обов’язків перед професійним самоврядуванням лікарів, яке, у свою чергу, є відповідальним за діяльність кожного лікаря перед пацієнтами та державою.
Нині національні саморегульовані організації лікарів функціонують у переважній більшості країн світу та об’єднуються у складі Всесвітньої Медичної Асоціації (ВМА), що веде свою історію з 1947 року. Вищим представницьким органом ВМА є Всесвітня Медична Асамблея.
У жовтні 1987 року 39-ю Всесвітньою Медичною Асамблеєю була прийнята Мадридська декларація про професійну автономію та самоуправління лікарів, яка проголосила необхідність самоуправління лікарської професії у будь-якій державі, незалежно від наявної у ній системи охорони здоров’я, та визначила основні принципи професійної автономії лікарів і самоуправління лікарської професії. Фактично в усіх європейських країнах, передусім у країнах – членах ЄС, та багатьох інших країнах було ухвалено спеціальні закони, якими лікарському самоврядуванню передано низку важливих регуляторних функцій у сфері охорони здоров’я.
Досвід країн – членів ЄС та інших країн розвиненої демократії свідчить про доцільність застосування професійного самоврядування для регулювання не лише лікарської професії, а й інших професій, що належать до числа так званих професій, що вимагають публічної довіри (адвокати, нотаріуси, журналісти тощо). Можливість саморегулювання таких професій передбачено конституціями та законами багатьох країн. Наприклад, у сусідній Польщі його можливість встановлено конституцією, і відповідно до законів цієї країни професійне саморегулювання застосовується до 16 різних професій, що вимагають публічної довіри.
В Україні медики досі не долучені до процесу прийняття рішень, пов’язаних з регулюванням медичної діяльності, та фактично не є активними суб'єктами політики у сфері охорони здоров’я.
Учасники слухань у Комітеті зазначили, що запровадження в Україні лікарського самоврядування відповідає вимогам Асоціації Україна – ЄС і є зобов’язанням, яке взяли на себе учасники коаліції. Це відповідає засадничим основам децентралізації і разом із розвитком територіального самоврядування сприятиме розбудові ефективної, заснованої на принципах і цінностях розвиненого громадянського суспільства, системи взаємовідносин медиків з владою та суспільством.
Під час слухань було проілюстровано основні принципи діяльності професійного самоврядування лікарів у світі, а також у Польщі, Болгарії та інших країнах, де лікарське самоврядування на практиці вирішує такі важливі задачі, як: дотримання вимог єдиного етичного кодексу лікаря та контроль належного виконання лікарями їх професійних обов’язків; надання та позбавлення права на здійснення медичної діяльності; участь в організації підготовки та підвищенні кваліфікації лікарів; здійснення контролю за обґрунтованим і раціональним використанням лікарських засобів та медичних втручань; організація різних видів взаємодопомоги та взаємної підтримки всередині професійного лікарського середовища тощо.
Учасники слухань у Комітеті погодилися з тим, що якнайшвидше впровадження в Україні професійного лікарського самоврядування сприятиме підвищенню ефективності управління вітчизняною медичною галуззю в цілому, поліпшенню захисту прав та законних інтересів як лікарів, так і споживачів медичних послуг, тобто пацієнтів. На їх думку, для запровадження повноцінного професійного саморегулювання у сфері медичної діяльності доцільним є розробка та прийняття відповідного спеціального закону України.
Учасники слухань, ознайомившись з проектом рекомендацій, в якому запропоновано Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я створити робочу групу у складі народних депутатів України, науковців та представників медичної громадськості України для розробки проектів відповідних законодавчих ініціатив, спрямованих на запровадження в Україні національної моделі професійного лікарського самоврядування з урахуванням кращого зарубіжного досвіду, особливостей національного законодавства та існуючої моделі державного управління галуззю охорони здоров’я в Україні, погодилися з необхідністю його доопрацювання з урахуванням висловлених під час обговорення пропозицій та зауважень.