Це день, коли особливо хочеться сказати просте «дякую» тим, завдяки кому ми можемо жити, працювати, лікувати людей, бути поруч зі своїми родинами і будувати плани на майбутнє. За цим простим словом тисячі людей, які щодня залишаються на передовій і виконують свою роботу, часто далеко від рідних і в дуже непростих умовах.
За роки повномасштабної війни тисячі українців стали до лав Сил оборони. Серед них — люди різних професій, різного віку та з різними життєвими історіями, яких об’єднало бажання захистити своїх близьких і свою країну. Одні пішли на фронт у перші дні, інші долучилися пізніше. У кожного свій шлях до війська, але для всіх це щоденна робота, відповідальність і величезне навантаження.
Окремо хочу подякувати військовим медикам. Багато хто з них ще кілька років тому працював у цивільних лікарнях, а після початку повномасштабної війни одягнув військову форму і поїхав рятувати життя там, де найнебезпечніше. Вони першими приходять на допомогу пораненим, борються за кожне життя і часто працюють на межі людських можливостей.
За кожним нашим днем стоїть служба, чергування, рішення залишитися на позиції, а іноді — найвища ціна. Тому сьогодні ми згадуємо тих, хто загинув, захищаючи Україну, і дякуємо їхнім родинам за найдорожчу жертву.
Бажаю нашим захисникам і захисницям найпростішого й найважливішого: берегти себе, повертатися додому до своїх близьких і якомога швидше зустріти день, коли зброя більше не буде потрібна.
Дякую кожному і кожній, хто захищає Україну.
Слава Україні!
Голова Комітету
Михайло Радуцький