Сьогодні – День Української Державності.
Це не просто дата в календарі. Це нагадування про те, що Україна не виникла вчора – за нами стоїть багатовікова традиція, народжена ще у Київській Русі, вистраждана в боротьбі, збережена попри все.
Український народ завжди прагнув мати свою державу – справедливу, гідну, вільну. І кожне нове покоління робило для цього більше, ніж могло. Ми вистояли не тому, що було легко, а тому, що не мали права зламатися.
Сьогодні це прагнення продовжують захищати наші воїни. Вони борються не лише за території – вони захищають саму ідею України, право майбутніх поколінь жити у своїй країні, а не на уламках чужої імперії.
Бажання росіян знищити нас як народ і як державу зробило українців тільки сильнішими. Вони не досягли свого, і не досягнуть. Бо в нас є щось, чого їм ніколи не зрозуміти — внутрішня свобода. А її не стерти ані танками, ані ракетами.
День Державності – це не про урочистості. Це про те, хто ми є. І про те, чому ми вистоїмо.
Зі святом! Україна тримається. І переможе.