Комітет Верховної Ради України

з питань національної

безпеки і оборони

Комітет Верховної Ради України з питань охорони здоров’я розглянув проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо генетичної ідентифікації військовослужбовців)», реєстр. № 2001а, поданий народними депутатами України Петренком О. М., Білецьким А.Є., Рудиком С.Я., Романовою А.А.

Законопроектом вносяться зміни до законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та «Про військовий обов’язок і військову службу», якими пропонується зобов’язати державу забезпечити гарантоване встановлення особи військовослужбовця за допомогою методів генетичної ідентифікації біологічного матеріалу, що містить ДНК особи, і створити базу даних ДНК військовослужбовців, яка повинна містити дані ДНК усіх військовослужбовців, які проходять обов’язковий медичний огляд перед вступом на військову службу та висловили свою згоду на збір, обробку і зберігання такого роду даних.

Так, до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пропонується внести нову статтю 11-1, якою визначаються гарантії встановлення особи військовослужбовця, а саме:

1.              З метою гарантованого встановлення особи військовослужбовця держава створює базу даних ДНК (дезоксирибонуклеїнових кислот) військовослужбовців.

2.       Отримання зразків ДНК відбувається за згодою особи, яка вступає на військову службу.

3.       Уповноважений орган зобов’язаний надати можливість особі, яка вступає на військову службу, здати за допомогою неінвазивних методів, біологічні зразки матеріалу, що містять ДНК цієї особи.

4.       Встановлення особи військовослужбовця, у том числі із застосуванням методів генетичної ідентифікації, є обов’язком держави.

5.       У разі неможливості встановлення особи військовослужбовця звичайними методами (зокрема, за даними патологоанатомічної експертизи, шляхом впізнання), уповноважена особа використовує результати наступних методів ідентифікації:

-          аналіз ДНК військовослужбовця щодо відповідності наданим ним до бази даних ДНК зразкам;

-          аналіз ДНК військовослужбовця щодо відповідності зразкам, наданим біологічними родичами загиблого.

6.       Методи генетичної ідентифікації (аналіз ДНК) можуть бути застосовані у таких випадках:

-          якщо військовослужбовці не можуть надати відомості для ідентифікації особи;

-          якщо військовослужбовці зазнали тілесних ушкоджень, що не дозволяють розпізнати особу;

-          якщо військовослужбовці загинули;

-          у інших випадках, що унеможливлюють встановлення особи звичайними методами.

Частину 10 статті другої Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» пропонується доповнити абзацом другим такого змісту:

«Громадяни України, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов’язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями під час проведення мобілізації, за їх згодою надають зразки ДНК до бази даних ДНК. Порядок створення бази даних ДНК та надання зразків ДНК встановлюється Кабінетом Міністрів України».

Підтримуючи важливість вирішення порушеної авторами законодавчої ініціативи теми, яка на сьогоднішній день стала досить актуальною, адже молекулярно-генетична експертиза є найточнішим методом встановлення спорідненості осіб, необхідно звернути увагу на наступні уточнення.

У запропонованому пункті 5 статті 11-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»  слово «патологоанатомічної» слід замінити на «судово-медичної», оскільки саме судово-медичну, а не патологоанатомічну, службу  залучено до здійснення ідентифікації тіл загиблих в зоні АТО (проведення загального огляду та складання  картки для процедури впізнання, відбір біологічних зразків для проведення молекулярно-генетичної експертизи з подальшим направленням цих зразків до Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, у складі якого функціонує 17 лабораторій для проведення ДНК-експертиз та єдиний електронний реєстр загиблих).

Потребує уточнення, на який саме уповноважений орган            пунктом 3 статті 11-1 законопроекту покладається обов’язок збору біологічних зразків  матеріалу, що містять ДНК осіб, які вступають на військову службу. Оскільки у пояснювальній записці до законопроекту вказано, що реалізація проекту потребує окремого фінансового розрахунку, зокрема, в частині видатків на оборону з Державного бюджету України, логічно щоб цю функцію виконувало Міністерство оборони України.

Тому пропонуємо у пункті 3 статті 11-1 законопроекту слова «уповноважений орган» замінити словами «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва».

Цю пропозицію підтримує й Міністерство охорони здоров’я України, на думку якого відповідальним розпорядником бази даних ДНК військовослужбовців має бути Міністерство оборони України. Забір біологічного матеріалу вважається за доцільне здійснювати під час проведення медичних комісій відповідними спеціалістами цих комісій. Бюро судово-медичної експертизи України за умови відповідного фінансування можуть взяти на себе виконання замовлення Міністерства оборони України щодо генотипіювання біологічних зразків та створення генетичних паспортів для внесення в базу даних осіб, які призиваються на військову службу.

Народні депутати України - члени Комітету вважають, що проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо генетичної ідентифікації військовослужбовців)», реєстр. № 2001а, поданий народними депутатами України Петренком О. М., Білецьким А.Є., Рудиком С.Я., Романовою А.А., може бути прийнятий за основу у першому читанні.