Верховна Рада України

Комітет з питань охорони здоров’я

РЕЗОЛЮЦІЯ «КРУГЛОГО СТОЛУ» НА ТЕМУ:

«Антибіотикорезистентність та інфекційний контроль»

Учасники «круглого столу»  на тему: «Антибіотикорезистентність та інфекційний контроль», проведеного у жовтні 2016 року Комітетом Верховної Ради України з питань охорони  здоров’я за участі народних депутатів України, представників Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони здоров’я України, інших заінтересованих міністерств і відомств, департаментів охорони здоров’я обласних державних адміністрацій, Національної академії медичних наук України, вищих навчальних закладів, медичних закладів, установ, асоціацій, а також представники міжнародних, громадських організацій та ЗМІ, констатують, що стійкість до протимікробних препаратів сьогодні є однією з найсерйозніших загроз безпеки людства.

У вересні 2016 року світові лідери на зустрічі в Організації Об’єднаних Націй заявили про необхідність об’єднання зусиль у боротьбі зі стійкістю мікроорганізмів до протимікробних препаратів. Вперше очільники держав - членів ООН взяли зобов’язання вжити масштабних і скоординованих заходів  для боротьби з основними причинами розвитку стійкості до протимікробних препаратів відразу в декількох секторах, зокрема у сфері охорони здоров’я населення, охорони здоров’я тварин та в сільському господарстві.

Безперечним є той факт, що антибіотики зробили революцію в медицині. Однак їх надмірно широке і безконтрольне застосування не тільки в медицині, а й у ветеринарії та сільському господарстві, призвело до виникнення стійкості бактерій до антибіотиків (антибіотикорезистентність, antimicrobial resistance - AMR), що зростає з кожним роком. За оціночними даними Експертної комісії по боротьбі з антибіотикостійкими бактеріями (США), у світі щорічно використовується близько 73 мільярдів разових доз або 300 тисяч тон антибіотиків. За 70 років їх використання людство опинилося на грані катастрофи. Світ рухається до пост-антибіотикової ери, коли навіть «банальні інфекції» знову стануть смертельними. Глава Всесвітньої організації охорони здоров’я назвала боротьбу зі стійкістю мікроорганізмів до протимікробних препаратів фундаментальною загрозою здоров’ю, розвитку і безпеки людини.

Проблема антибіотикорезистентності є викликом для громадського здоров’я - щорічно у світі понад 200 тисяч новонароджених помирають від стійких до антибіотиків інфекцій. Тільки в країнах Європейського Союзу щороку понад 25 тисяч людей помирають від інфекцій, що визиваються бактеріями, резистентними до антибіотиків. За прогнозами експертів, якщо світова медична спільнота не вживатиме термінових заходів протидії AMR, до 2050 року від інфекцій, стійких до антибіотиків, ми будемо втрачати 10 мільйонів людей щороку.

Антибіотикорезистентність є значною економічною проблемою. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, тільки в  країнах Європейського Союзу вартість лікування хвороб, що викликаються резистентними патогенами оцінюється приблизно в 1,5 млрд. євро на  рік. Управління з оцінки технологій США підрахувало, що витрати на стримування AMR у Сполучених Штатах становлять 0,1 - 10 млрд. дол. США на рік.

У зв’язку з цим держави-члени ООН у спільній заяві взяли на себе зобов’язання розробити національні плани дій з протидії стійкості мікроорганізмів до антимікробних препаратів на основі глобального плану, представленого ВООЗ у 2015 році (World Health Organization Global Action Plan to tackle antimicrobial resistance), зокрема посилення моніторингу за інфекціями, стійкими до антибіотиків і контролю застосування антибіотиків в медицині, ветеринарії і сільському господарстві, а також зростання міжнародного співробітництва та фінансування.

Учасники «круглого столу» зазначають, що в Україні відсутня національна стратегія та/або план дій з раціонального використання протимікробних препаратів у медицині та ветеринарії; не дотримується законодавство щодо призначення та відпуску ліків; значного поширення серед населення набуло самолікування; епіднагляд за патогенами, протимікробною резистентністю існує в дуже обмеженому обсязі, а за деякими інфекціями у закладах охорони здоров’я взагалі відсутній.

В Україні відсутня національна стратегія або ефективні програми епідеміологічного нагляду та контролю за інфекційними хворобами, пов’язаними з наданням медичної допомоги. Офіційна статистика в Україні не відображає глибини проблеми з поширенням інфекцій, що передаються при наданні медичної допомоги. За статистикою, в країні щороку реєструються близько 7 тисяч випадків внутрішньолікарняної інфекції. Розрахункова кількість таких інфекцій, за різними даними, від 250 до 800 тисяч випадків на рік.

Неадекватне та не стандартизоване лікування, безконтрольний відпуск протитуберкульозних препаратів, недостатня обізнаність пацієнтів про наслідки переривання лікування туберкульозу й низка інших проблем у цій сфері призвели до того, що в Україні майже 40% пацієнтів з вперше виявленим туберкульозом та понад 55% з повторно виявлених, мають ту чи іншу форму резистентності, проти середньостатистичних світових даних, що становлять 3,5%. Це завдає суттєвих економічних збитків економіці нашої держави, оскільки вартість лікування мультирезистентного туберкульозу сягає 200 тисяч гривень на курс лікування, при цьому вартість курсу лікування хворого на чутливий туберкульоз - в середньому 1 200 гривень на курс.

На сьогодні поряд з проблемою резистентності до антимікробних препаратів набуває актуальності проблема резистентності до противірусних препаратів. Так, останні дослідження резистентності до противірусних препаратів, які були проведені у 2013 році, продемонстрували, що через 10 років застосування антиретровірусного лікування в Україні первинну резистентність до ВІЛ виявлено тільки до одного класу препаратів з поширеністю менше 5%. Середньоєвропейські показники поширеності резистентності складають 8%, у США – 15,4%, а в країнах Африки до 20% і вище.

Матеріально-технічна база лабораторних підрозділів мікробіологічного профілю не відповідає сучасним вимогам.  Лише 38% лабораторій на сьогодні забезпечені комп’ютерною технікою, що у переважній більшості є застарілою. Спостерігається дефіцит кваліфікованих кадрів, відсутні сучасні програми післядипломної освіти для спеціалістів цього профілю.  

Обговоривши винесену на розгляд проблему, учасники засідання «круглого столу» дійшли висновку про необхідність використання підходу «One Health» - «Єдине здоров'я», який об'єднав би зусилля усіх заінтересованих сторін для боротьби з причинами розвитку стійкості до протимікробних препаратів у сфері охорони здоров’я населення, охорони здоров’я тварин та в сільському господарстві.

За результатами обговорення винесеного на розгляд питання учасники «круглого столу» рекомендують:

1. Кабінету Міністрів України:

забезпечити розробку Національної стратегії стримування стійкості до протимікробних засобів;

забезпечити розробку загальнодержавних програм протидії захворюванню на туберкульоз та імунопрофілактики;

визнати пріоритетними наукові дослідження з проблем антибіотикорезистентності та забезпечити їх стале фінансове забезпечення;

розробити та впровадити комплексну програму утилізації непридатних до застосування протимікробних лікарських засобів через аптечні заклади, що передбачатиме участь населення у цьому процесі.

2. Міністерству охорони здоров’я України:

забезпечити дієвий контроль за дотриманням відпуску антибіотиків  аптечними закладами виключно за рецептами лікарів, а також за дотриманням вимог статті 16 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз»    щодо заборони реалізації (відпуску) аптечними закладами фізичним особам лікарських засобів, віднесених до протитуберкульозної фармакотерапевтичної групи лікарських засобів Державного реєстру лікарських засобів України, без рецепта лікаря;

розробити та затвердити нормативно-правові акти МОЗ щодо:

порядку використання протимікробних засобів;

порядку збору інформації про споживання зареєстрованих в Україні антимікробних лікарських засобів;

порядку утилізації протимікробних лікарських засобів;

порядку епідеміологічного нагляду за інфекційними хворобами, що пов’язані з наданням медичної допомоги;

впровадити систему дозорного нагляду за антибіотикорезистентністю з використанням електронної бази даних (WHONET) і визначенням відповідальних за збір, аналіз та звітність на регіональному та національному рівнях;

запровадити обов’язковість дотримання аптечними закладами вимог  належної аптечної практики (зокрема щодо проведення санітарно-просвітницької діяльності та профілактики захворювань, а також забезпечення відповідального самолікування) шляхом внесення відповідних змін до ліцензійних умов провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами;

адаптувати керівні документи EUCAST з визначення та оцінки чутливості мікроорганізмів до антимікробних препаратів;

визначити національні референс-лабораторії з дослідження чутливості мікроорганізмів до антимікробних препаратів та забезпечити їх технічне оснащення (закупівля сучасного лабораторного обладнання та витратних матеріалів);

організувати проведення досліджень з генотипування ВІЛ для спостереження за поширенням первинної резистентності ВІЛ серед пацієнтів, які розпочинають антиретровірусну терапію;

3. Міністерству аграрної політики та продовольства України:

розробити та затвердити Порядок використання протимікробних препаратів у ветеринарній медицині;

переглянути освітні програми для ветеринарів, актуалізувавши питання стримування стійкості до протимікробних препаратів.

4. Київській міській державній адміністрації:

розглянути можливість створення пілоту для проведення моніторингу та аудиту стану інфекційної безпеки лікувальних закладів міста із залученням професійних та пацієнтських громадських організацій.

5. Обласним та Київській міській державним адміністраціям  вжити заходів для забезпечення безумовного виконання вимог «Державних санітарно-протиепідемічних правил і норм щодо поводження з медичними відходами», затверджених наказом МОЗ України від 08.06.2015р. № 325.

6. Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я:

направити Кабінету Міністрів України резолюцію «круглого столу» для організації розгляду та вжиття заходів належного реагування;

в порядку парламентського контролю заслухати питання про стан виконання цієї резолюції.