Комітет Верховної Ради України

Про Рекомендації слухань у Комітеті Верховної Ради України з питань охорони здоров’я на тему:  «Сімейна медицина – шанс на здоров’я

та значне зменшення особистих витрат на лікування»

За результатами слухань у Комітеті на тему: «Сімейна медицина – шанс на здоров’я та значне зменшення особистих витрат на лікування», що відбулися 11 травня 2016 року, Комітет Верховної Ради України з питань охорони здоров’я     у х в а л и в:

1.            Затвердити Рекомендації слухань у Комітеті Верховної Ради України з питань охорони здоров’я на тему: «Сімейна медицина – шанс на здоров’я та значне зменшення особистих витрат на лікування» (додаються).

2.  Направити зазначені Рекомендації Президенту України, Кабінету Міністрів України, Міністерству охорони здоров’я України, Міністерству освіти і науки України, Київській міській та обласним радам і державним адміністраціям для врахування в роботі та вжиття заходів щодо їх реалізації.

        Голова Комітету                                                      О.В. Богомолець

      15 червня 2016 року      

           № 04-25/04-42    

Р Е К О М Е Н Д А Ц І Ї

слухань у Комітеті Верховної Ради України з питань охорони здоров’я

на тему: «Сімейна медицина – шанс на здоров’я та значне зменшення особистих витрат на лікування»

З досвіду розвинених країн відомо, що більше 80 відсотків проблем із здоров’ям людини можна вирішувати на первинному рівні охорони здоров’я. Саме тому розвиток первинної медико-санітарної допомоги (далі - ПМСД) став для багатьох країн виходом із кризової ситуації в системі охорони здоров’я. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) у головному стратегічному документі «Здоров’я для всіх у ХХІ столітті» визначила розвиток ПМСД на принципах сімейної медицини одним із важливих завдань для європейських країн.

Системи ПМСД у різних країнах є різними, в залежності від історичних умов розвитку, однак більшість з них базується на принципах загальної практики – сімейної медицини. Визнано, що саме ця форма організації первинної медичної допомоги може забезпечити: максимальну доступність послуг для пацієнтів; справедливий розподіл ресурсів охорони здоров’я; інтегроване і координоване надання комплексних профілактичних, лікувальних, реабілітаційних і паліативних послуг на первинному рівні; раціональне використання технологій і ресурсів наступних ланок охорони здоров’я;  рентабельність  функціонування закладів ПМСД.

З метою забезпечення зниження рівня захворюваності,  інвалідності  та  смертності населення в Україні у 2011 році було розпочато комплексну реформу медичної галузі, провідне місце в якій було відведено налагодженню  ефективного функціонування системи надання населенню доступної і    високоякісної первинної медичної допомоги на засадах сімейної медицини.

Для створення законодавчої та нормативно-правової бази з метою реалізації цих реформ було розроблено та прийнято значну кількість нормативно-правових актів: законів України, постанов та розпоряджень  Кабінету Міністрів України, наказів МОЗ України, низку методичних рекомендацій.

Так, 7 липня 2011 року Верховна Рада України ухвалила два закони, які дали старт медичній реформі в Україні: Закон України  «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я щодо удосконалення надання медичної допомоги», що встановив основні правові засади функціонування первинної медичної допомоги, та Закон України «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві», що передбачав відпрацювання на базі пілотних регіонів основних підходів до реформування системи охорони здоров'я, насамперед структурної реорганізації первинної та екстреної медичної допомоги, їх моніторинг та оцінку для подальшого поширення на всю територію країни. 

При цьому Прикінцевими положеннями Закону України «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я щодо удосконалення надання медичної допомоги» було встановлено, що до 31 грудня 2019 року первинну медичну допомогу надаватимуть, крім лікарів загальної практики - сімейних лікарів та інших медичних працівників, які працюють під керівництвом таких лікарів, також лікарі-терапевти дільничні, лікарі-педіатри дільничні та інші медичні працівники, які працюють під керівництвом і контролем лікарів-терапевтів дільничних і лікарів-педіатрів дільничних. Зазначена норма була передбачена з метою організації підготовки необхідної кількості лікарів загальної практики-сімейної медицини, що мала б забезпечити усі потреби населення у первинній медичній допомозі.

З метою забезпечення раціонального фінансування заходів щодо  реформування первинної медичної допомоги було внесено відповідні зміни до Бюджетного кодексу України, згідно з якими з 1 січня 2011 року видатки на функціонування сільських закладів охорони здоров'я (дільничних лікарень, медичних амбулаторій, ФАПів та фельдшерських пунктів) були віднесені до видатків, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського АР Крим та обласного значення.

У рамках медичної реформи було прийнято Постанову Кабінету Міністрів України від 30.12.2013 р. № 977 «Деякі питання оплати праці медичних працівників, що надають первинну медичну допомогу», відповідно до якої з 1 лютого 2014 року нараховуються надбавки за обсяг та якість виконаної роботи медичним працівникам первинної ланки як у пілотних, так і у не пілотних регіонах, а органами місцевої влади затверджено та реалізуються програми місцевих стимулів для медичних працівників, зокрема, тих, що надають первинну медичну допомогу населенню у сільській місцевості.

Міністерством охорони здоров’я України було включено центри первинної медико-санітарної допомоги до Переліку закладів охорони здоров'я, затвердженого наказом МОЗ України від 28.10.2002 р. № 385, як самостійні заклади охорони здоров'я. 

Наказом МОЗ України від 29.06.2011 р. № 384 було затверджено  Примірний статут Центру первинної медико-санітарної допомоги, а наказом МОЗ України від 04.11.2011 р.  № 755 затверджено Положення про центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги та положення про його підрозділи.

Також наказом МОЗ України від 04.11.2011 р. № 756 «Про затвердження Порядку вибору та зміни лікаря первинної медичної (медико-санітарної) допомоги та форм первинної облікової документації» було затверджено  механізм вибору або зміни лікаря первинної ланки. Прийнято також низку й інших відповідних підзаконних актів.

Починаючи з 2012 року у вищих навчальних медичних закладах IV рівня акредитації та закладах післядипломної освіти були запроваджені цикли спеціалізації з фаху «Загальна практика - сімейна медицина» для перепідготовки (підвищення кваліфікації) лікарів-спеціалістів реорганізованих закладів охорони здоров'я, які мали працевлаштовуватися на посади лікарів з фаху «Загальна практика - сімейна медицина»,  за затвердженою МОЗ України програмою за очно-заочною формою навчання з використанням дистанційних методів підготовки, в тому числі через мережу Інтернет.

Однак, незважаючи на створене законодавче підґрунтя у цій сфері та вжиті заходи щодо практичної реалізації приписів законодавства, станом на сьогодні, після завершення реалізації пілотного проекту, передбаченого Законом України «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві», мережа закладів первинної медичної допомоги й досі не сформована належним чином і не забезпечує потреб населення в якісній та доступній первинній допомозі.

За даними МОЗ України, сьогодні на більшості територій створено нові заклади охорони здоров’я – центри первинної медичної (медико-санітарної) допомоги (ЦПМСД), кількість яких з 2011 р. по 2015 р.  зросла в 7 разів (відповідно з 82 до 565 при загальній потребі по Україні – 720 з урахуванням АР Крим і окупованих територій на сході України). Структурними підрозділами ЦПМСД є амбулаторії, яких у 2015 році налічувалося 4 977 проти 4 845 у 2014 році та ФАПи (10 763 проти 10 790 відповідно).

У 2015 році лікарями загальної практики – сімейними лікарями працювало 13 336 осіб (у 2014 р. - 12 344 осіб). Водночас у 2015 році налічувалось 380 сільських лікарських амбулаторій, в яких жодна посада не заміщена лікарем (основним працівником), та 645 ФАПів - без середнього медичного персоналу. 

Учасники  слухань у Комітеті зазначили, що впровадження сімейної медицини в Україні відбувається повільно і не системно. І тому, в умовах катастрофічного погіршення стану здоров’я народу України та наявних викликів сьогодення, зокрема, у вигляді триваючого збройного конфлікту на сході України, необхідно вжити невідкладних заходів з метою завершення розпочатого реформування розвитку в Україні первинного рівня медичної допомоги та розвитку повноцінного інституту сімейної медицини, що відповідатиме кращим міжнародним стандартам і дозволить забезпечити на належному рівні всі потреби населення у первинній медичні допомозі.

Заслухавши та обговоривши інформацію Голови Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Богомолець О.В., інформацію виконуючого обов’язки Міністра охорони здоров’я України Шафранського В.В. щодо стану впровадження в Україні сімейної медицини та формування національної моделі первинної медичної допомоги, доповіді з порушеного питання головного позаштатного спеціаліста МОЗ України зі спеціальності «Загальна практика-сімейна медицина» Матюхи Л.Ф. та інших головних позаштатних спеціалістів МОЗ України, керівників Вінницького, Донецького, Рівненського обласних та Київського міського департаментів охорони здоров’я, науковців та фахівців, народних депутатів України та інших учасників, учасники слухань у Комітеті Верховної Ради України з питань охорони здоров’я  р е к о м е н д у ю т ь:

Президенту України:

1.1. Установити в Україні професійне свято - День сімейної медицини, яке відзначати щорічно 19 травня, у Всесвітній день сімейного лікаря.

2.     Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я:

2.1. Посилити парламентський контроль за діяльністю органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у частині забезпечення конституційних прав громадян України на якісну та доступну первинну медичну допомогу.

2.2. У разі надходження до Верховної Ради України в установленому порядку законопроектів, спрямованих на поліпшення умов надання первинної  медичної допомоги, забезпечувати їх першочерговий розгляд та супровід під час розгляду на пленарних засіданнях Верховної Ради України.

3.   Кабінету Міністрів України:

3.1. У двомісячний термін розробити, затвердити та оприлюднити детальний план практичної реалізації заходів для оновлення первинної медичної допомоги та впровадження нового стандарту медицини «гроші йдуть за пацієнтом», передбачених планом дій Кабінету Міністрів України на 2016 рік, оприлюдненому на офіційному веб-порталі Уряду (http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=248890479&cat_id=244276429).

3.2. У двомісячний термін розробити пропозиції щодо:

удосконалення стимулюючих доплат і коригуючих коефіцієнтів за обсяги та якість надання медичної допомоги на первинному рівні;

завершення правового регулювання процесу запровадження договірних відносин між головними розпорядниками бюджетних коштів та закладами охорони здоров'я на основі договорів про медичне обслуговування населення з надання первинної медичної допомоги.

3.3. При підготовці змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» та розробленні проектів законів про Державний бюджет України на наступні роки розглянути можливість збільшення видатків на:

розвиток мережі закладів охорони здоров’я з надання первинної медичної допомоги та їх матеріально-технічне забезпечення з урахуванням реальних потреб у цій сфері;

покриття витрат на виплату в повному обсязі заробітної плати працівникам  закладів  охорони  здоров’я первинного рівня надання медичної допомоги;

субвенції місцевим бюджетам для відшкодування видатків медичних працівників закладів ПМСД, пов’язаних з використанням особистого транспорту у службових цілях,  із забезпеченням службовим житлом медичних працівників закладів первинної медичної допомоги у сільській місцевості або відшкодуванням коштів цим медичним працівникам на оплату орендованого житла;

забезпечення безоплатними медикаментами пільгових категорій населення відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.1998 р.  № 1303 «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань».

3.4. Переглянути та, в разі необхідності, внести зміни до державних будівельних норм  щодо проектування і розміщення закладів первинної медико-санітарної допомоги та Державних санітарних норм і правил «Санітарно-протиепідемічні вимоги до закладів охорони здоров'я, що надають первинну медичну (медико-санітарну) допомогу»,  гармонізувавши їх з європейськими.

3.5. Урегулювати питання  щодо  виділення приміщень для облаштування закладів ПМСД та житла для медичних працівників при плануванні будівництва та/або реконструкції житлових та нежитлових будинків.

3.6. Опрацювати зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 р. № 618 «Про затвердження формули розподілу обсягу медичної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам» з метою удосконалення порядку розрахунку розподілу обсягу медичної субвенції з держбюджету місцевим бюджетам у частині врахування відмінностей в організації первинної медичної допомоги населенню у містах та сільській місцевості.

3.7. Розглянути можливість відновлення реалізації державного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою.

3.8. Забезпечити постійне проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи  з питань реформування первинної медичної допомоги в Україні, в тому числі шляхом забезпечення відповідної соціальної реклами у ЗМІ.

4. Міністерству охорони здоров’я України:

4.1. Забезпечити своєчасний перегляд, розроблення та прийняття відповідних нормативно-правових актів і галузевих стандартів у сфері надання первинної медичної допомоги та їх гармонізацію зі стандартами Європейського Союзу, що визначають, зокрема:

порядок надання первинної медичної допомоги;

розмежування функцій та координацію діяльності закладів, що надають різні види медичної допомоги, в тому числі й первинну, для забезпечення  інтегрованого медичного обслуговування пацієнтів;

порядок вільного вибору та зміни пацієнтом лікаря, що надає первинну медичну допомогу;

порядок направлення пацієнтів до закладів, що надають вторинну та третинну медичну допомогу;

функціональні обов’язки середнього медичного персоналу в центрах первинної медико-санітарної допомоги;

організацію надання паліативної медичної допомоги, в тому числі дітям у центрах первинної медико-санітарної допомоги;

індикатори якості первинної  медичної допомоги;

медико-технологічні документи для первинної медичної допомоги, зокрема з клінічних проблем (синдромів), що найчастіше зустрічаються у практиці сімейного лікаря, та запровадження їх  класифікації (міжнародна назва - ІСРС-2) з метою упорядкування статистики щодо звернень з клінічних проблем на рівень первинної медичної допомоги;

шляхи запровадження інституту менеджерів у системі охорони здоров’я, в тому числі й для закладів первинної медичної допомоги;

вимоги щодо моніторингу рівня задоволеності пацієнтів обслуговуванням у центрах первинної медико-санітарної допомоги, виявлення та усунення причин невдоволення. 

4.2. Вжити заходів щодо забезпечення дієвого контролю за цільовим використанням сертифікованих лікарів загальної практики - сімейної медицини, передусім тих, хто отримав спеціалізацію через інтернатуру, щодо забезпечення умов виконання ними компетенцій лікаря загальної практики-сімейного лікаря в повному обсязі.

4.3. Сприяти завершенню створення центрів первинної медико-санітарної допомоги в усіх регіонах України та їх матеріально-технічного оснащення відповідно до затверджених нормативів та їх реорганізації  у комунальні некомерційні підприємства. 

4.4. Забезпечити розробку програм з навчальної дисципліни «Загальна-практика-сімейна медицина» та її включення до навчальних планів підготовки магістрів медицини згідно з галузевим стандартом вищої освіти України.

4.5. Внести зміни до наказу МОЗ України від 27.12.2013 р. № 1145 «Про поліпшення організації роботи баз стажування лікарів-інтернів» щодо проведення очної частини інтернатури за спеціальністю «Загальна практика – сімейна медицина» на базі центрів первинної  медико-санітарної допомоги та на базі стаціонарів у співвідношенні тривалості 50:50.

4.6. Забезпечити невідкладний перегляд навчальних програм додипломної та післядипломної підготовки лікарів загальної практики - сімейних лікарів з урахуванням компетенцій, визначених Всесвітньою асоціацією сімейних лікарів та викладачів сімейної медицини (Wonca) та Європейською академією викладачів сімейної медицини (EURACT), зокрема:

збільшити години практичної та теоретичної підготовки лікарів з навчальної дисципліни «Загальна практика - сімейна медицина» на додипломному рівні у вищих навчальних медичних закладах України;

в освітньому стандарті і програмі додипломної підготовки лікарів у повному обсязі врахувати базові компетенції, необхідні лікарю для успішної спеціалізації за фахом «Загальна практика - сімейна медицина» на післядипломному етапі. 

4.7. Удосконалити програми післядипломної підготовки медичних сестер за фахом «Загальна практика - сімейна медицина» з наголосом на практичну підготовку щодо долікарського та/або самостійного у межах компетенції  консультування пацієнтів.

4.8. Збільшити обсяги щорічного державного замовлення на підготовку лікарів і медичних сестер за спеціальністю «Загальна практика – сімейна медицина».

4.9. Запровадити «Формуляр лікарських засобів для закладів первинної медичної допомоги» як додаток до Державного  формуляру лікарських засобів.

4.10. Забезпечити розробку і функціонування єдиного електронного реєстру лікарів загальної практики – сімейних лікарів та єдиного електронного реєстру пацієнтів.

4.11. Розробити порядок проведення закладами, що надають первинну допомогу, скринінгів для  раннього виявлення неінфекційних, у тому числі онкологічних захворювань.

4.12. Доручити вищим медичним закладам МОЗ України ІІІ – IV рівня акредитації  опрацювати:

методи мотивації та економічного стимулювання праці у закладах первинної медико-санітарної допомоги;

нормативи навантаження для лікаря та медичної сестри загальної практики-сімейної медицини (фото-хронометражне дослідження);

застосування механізму колективної відповідальності за результати роботи на рівні первинної медико-санітарної допомоги.

4.13. Посилити співпрацю з відповідними міжнародними та громадськими організаціями з питань розвитку первинної медичної допомоги.

5. Міністерству охорони здоров’я України спільно з Міністерством освіти і науки України:

5.1. Розробити та подати на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо змін до законодавства у частині визначення тренінгів окремими формами  організації навчання.

5.2. Сприяти відкриттю аспірантури очної та заочної форм навчання з наукової спеціальності «Загальна практика-сімейна медицина» у вищих навчальних медичних закладах України для забезпечення профільних кафедр відповідними науково-педагогічними кадрами.

5.3. Вжити заходів для запровадження в закладах освіти здоров’язберігаючих технологій.

6. Міністерству охорони здоров’я України спільно з Міністерством соціальної політики України:

6.1. Розмежувати медичні і соціальні функції між закладами відповідної підпорядкованості.

7. Місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування:

7.1. Розширити мережу амбулаторій з приведенням забезпеченості амбулаторіями у відповідність до встановлених нормативів.

7.2. Вживати заходів щодо оснащення амбулаторій всім необхідним для реалізації компетенцій лікаря загальної практики-сімейного лікаря у повному обсязі (відповідно до табеля оснащення).

7.3. Запроваджувати програми місцевих стимулів для залучення та закріплення лікарських кадрів у закладах, що надають первинну медичну допомогу, підвищення престижності праці медичних працівників первинної медичної допомоги, в тому числі у сільській місцевості, належного забезпечення кадровими ресурсами закладів первинної медичної допомоги у сільських населених пунктах.

7.4. Сприяти затвердженню та забезпеченню відповідного фінансування місцевих програм з розвитку первинної медичної допомоги.

7.5. Вжити заходів щодо введення у закладах охорони здоров’я, що надають вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу амбулаторно (поліклініки, консультативно-діагностичні центри), посад педіатрів та терапевтів (інтерністів) для консультування лікарів первинної ланки щодо надання медичної допомоги  відповідним групам населення або для надання допомоги дітям без направлення лікаря первинної ланки (за бажанням батьків).

7.6. Затвердити місцеві бюджетні програми з урахуванням стимулюючих виплат медичним працівникам, які надають первинну медичну допомогу.

7.7. Вжити заходів для укомплектування закладів первинної медичної допомоги відповідними медичними кадрами згідно зв встановленими МОЗ України нормативами.

7.8. Увести у штаті департаментів охорони здоров'я обласних державних адміністрацій посади штатних головних спеціалістів з питань первинної медичної допомоги (загальної практики – сімейної медицини).

7.9. При створенні об’єднаних громад та реалізації повноважень органів місцевого самоврядування в охороні здоров’я забезпечувати неухильне дотримання конституційних прав громадян України у сфері охорони здоров’я.

7.10. Вжити заходів щодо запровадження програм скринінгу, в тому числі з використанням функціональних проб стану здоров’я дітей шкільного віку з метою формування груп ризику та проведення масових профілактично-оздоровчих заходів у освітніх закладах.

7.11. Проводити громадські слухання стосовно розвитку первинної медичної допомоги та виносити на широке громадське обговорення  питання реалізації державної політики у сфері надання первинної медичної допомоги та її пріоритетного розвитку відповідно до Угоди про асоціацію з Європейським Союзом.

7.12. Вживати заходів щодо інтеграції діяльності центрів ПМСД і закладів системи громадського здоров’я, зокрема центрів здоров’я.

7.13. Забезпечити постійне проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи щодо необхідності реформування системи охорони здоров’я, в тому числі розвитку первинної медичної допомоги у регіоні, із широким залученням громадськості.