Повідомлення

Перейти до розділу
16 жовтня 11:54
Засідання Комітету з питань охорони здоров'я відбудеться 18 жовтня 2018 року о 14:15 за адресою: м. Київ, вул. М. Грушевського, 26/1, готельний комплекс «Київ», 5-й поверх, докладніше
08 жовтня 15:18
17 жовтня 2018 року Комітет з питань охорони здоров’я проводитиме засідання «круглого столу» на тему: "Державно-приватне партнерство у сфері охорони здоров’я: виклики та перспективи в умовах медичної реформи» докладніше
26 вересня 17:41
Засідання Комітету з питань охорони здоров'я відбудеться 2 жовтня 2018 року о 14:15 за адресою: м. Київ, вул. М. Грушевського, 26/1, готельний комплекс «Київ», 5-й поверх, докладніше
03 жовтня 18:30
3 жовтня 2018 року Комітет з питань охорони здоров’я провів засідання «круглого столу» на тему: «Доцільність передачі окремих медичних закладів від силових відомств, Міністерства соціальної політики України, Міністерства охорони здоров’я України до Міністерства України у справах ветеранів» посилання...
03 жовтня 11:06
2 жовтня 2018 року відбулося засідання Комітету з питань охорони здоров'я посилання...
02 жовтня 16:49
Президент України підписав Закон України "Про внесення зміни до статті 9 Закону України "Про лікарські засоби" щодо доступу до результатів доклінічного вивчення та клінічних випробувань лікарських засобів", прийнятий Верховною Радою України 4 вересня 2018 року № 2519-VII посилання...
28 вересня 18:00
28 вересня 2018 року Комітет з питань охорони здоров’я за сприяння міжнародної організації «Права людини у сфері психічного здоров’я - Федерація Глобальна ініціатива в психіатрії» та Асоціації психіатрів України провів засідання круглого столу на тему: «Забезпечення права на охорону здоров’я недієздатних осіб: актуальні проблеми та шляхи їх вирішення» посилання...
27 вересня 15:38
У Верховній Раді презентовано посібник «Правила оформлення проектів законів та основні вимоги законодавчої техніки» посилання...
24 вересня 14:00
21 вересня 2018 року Комітет з питань охорони здоров’я провів засідання «круглого столу» на тему: «Реформування системи реабілітації та визначення групи інвалідності громадян України» посилання...
20 вересня 16:00
20 вересня 2018 року відбулося засідання Комітету з питань охорони здоров'я докладніше
19 вересня 19:00
19 вересня 2018 року у приймальні Верховної Ради України провела особистий прийом громадян секретар Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я Олена Колганова посилання...
Надрукувати Збільшити зону перегляду

Стенограми слухань у Комітеті

29 липня 2016, 15:09

Стенограма слухань у Комітеті з питань охорони здоров'я на тему: "Сімейна медицина – шанс на здоров'я та значне зменшення особистих витрат на лікування" від 11 травня 2016 року

Веде засідання голова комітету О.В.Богомолець

 БОГОМОЛЕЦЬ О.В. Доброго дня, шановні колеги! Я, по-перше, вітаю вас всіх зі святами, які пройшли. Христос Воскрес! І всіх присутніх тут жінок вітаю з Днем матері, який був. Це наше таке найбільше свято, бо це безкінечна цілодобова робота, тому що працювати мамою, ким би ти не був, що би ти не робив, це найсвятіше і найважливіше. Тому я вас всіх, присутніх тут жінок, вітаю. І всім чоловікам хочу сказати, щоб ви ваших мам і жінок не забували і гарно доглядали.

І, власне, відкриваємо сьогодні слухання в Комітеті охорони здоров'я, які безпосередньо стосуються здоров'я кожного українця, кожної мами, кожної дитини, кожного чоловіка, це – сімейна медицина. На жаль, вона сьогодні в Україні знаходиться (на жаль, можливо, і на щастя) в стані тільки свого формування після довгого і тривалого часу занепаду. Тому що, власне, сімейна медицина – це витоки нашої медицини. І всім вам відоме ім'я Олександра Олександровича Богомольця – мого прадіда, а першим в нашій родині був Олександр Михайлович Богомолець – батько Олександра Олександрович, який був сімейним лікарем. І, власне, такий певний культ сімейної медицини і відповідальності сімейного лікаря, він завжди в нашій родині передавався. І навіть президент Академії наук вважав, що сімейна медицина, вона є витоком взагалі всього збереження і розуміння саме сімейної медицини. Не просто як терапевта, не просто як педіатра, а тієї людини, яка патронує всю родину з покоління в покоління, і знає, чим хворіла бабця і прабабця, і чим можуть захворіти діти, і що потрібно зробити власне, щоб не хворіти. Отака сімейна медицина, я абсолютно впевнена, буде в Україні. І у нас з вами є велике щастя і великі можливості стояти, власне, у витоків відродження – відродження того, що у нас було, того, що було занедбано. І сьогодні кожен з вас, присутніх в цій залі, є відповідальним за свій такий маленький внесок, таку маленьку краплинку того, власне, що ми збудуємо.

Чи результатом нашої з вами зустрічі і подальшої роботи стане Закон про сімейну медицину, чи постанова Кабміну, чи реструктурування галузі, чи якісь зміни постанови, все залежить від вас. І, власне, сьогодні вранці я була в одному з відділень онкогематології, де завідуюча відділенням на моє запитання: "Що ви думаєте про Закон про трансплантацію?" – який, власне, ви знаєте, що був в першому читанні прийнятий Верховною Радою, вона каже: "Ну, є до цього закону зауваження". Я кажу: "Так де вони? Що ви зробили, щоб цей закон був іншим?"

На сьогоднішній день я вважаю, що, власне, в Комітеті охорони здоров'я створена, мабуть, найбільш позитивна ситуація, яка є в Верховній Раді. Сьогодні в Комітеті охорони здоров'я абсолютно якісно і спільно працюють депутати від всіх політичних сил, які, власне, розуміють свою відповідальність перед українською громадою, - і "Опозиційний блок", і "Відродження", і "Самопоміч", і Радикальна партія Олега Ляшка, і "Блок Петра Порошенка", "Народний фронт" і мажоритарники, які у нас є, сьогодні немає ні конфліктних відносин, сьогодні є реальне бажання щось змінювати, тому що кожен з нас має відповідальність перед українським народом, і у багатьох з нас на руках помирали люди. І коли ти пройшов через смерть, пройшов через ці горнила, то відношення до життя стає зовсім-зовсім іншим. Тому ми сьогодні готові, власне, бути "слугами народу", як з того фільму. Будь ласка, користуйтесь нами. Ви – професіонали, ви – ті люди, які мають закладати цей фундамент. І ми повністю відкриті до співпраці. Тільки давайте нам, власне, оті маленькі цеглинки, з яких би ми могли збудувати систему.

Я вдячна, власне, Віктору Вікторовичу, який був одним з перших "движителів", власне, просування активної позиції щодо сімейної медицини. Ще коли він був у нас заступником міністра, півроку тому він казав, що, будь ласка, я дуже прошу, зробіть комітетські слухання щодо сімейної медицини, це дуже важливо. Комітет абсолютно підтримує. І от сьогодні ми маємо комітетські слухання, які мають завершитись документом, які мають бути резолюцією, мають стати резолюцією цих комітетських слухань. Це не просто документ, це – план до дій. І все буде залежати від ваших доповідей, від ваших зауважень, від ваших, власне, втручань в цей процес. Все це буде зафіксовано, все, що ви скажете. Тобто ви творите історію, ви сьогодні творите сімейну медицину.

І зараз я надаю слово пану Шафранському Віктору Вікторовичу – виконуючому обов'язки міністра охорони здоров'я. "Стан впровадження сімейної медицини та формування національної моделі первинної медичної допомоги".  Віктор Вікторович, будь ласка.

 

ШАФРАНСЬКИЙ В.В. Шановна Ольга Вадимівна, шановні народні депутати! Я, насправді, щиро вдячний і голові комітету, і народним депутатам за те, що ми сьогодні проводимо комітетські слухання про стан впровадження сімейної медицини. Я дуже втішений з того, що нам сьогодні вдалося зібрати в залі людей, які є, ну власне, піонерами впровадження сімейної медицини в нашій державі, це люди, які багато зробили для того, щоби на різних абсолютно теренах – областях, районах і містах – зробити дуже багато позитивних речей для впровадження сімейної медицини. В залі присутні науковці, які внесли свій позитивний вклад в опрацювання тих нормативних документів, які сьогодні обрамляють існування сімейної медицини в нашій державі.

Безумовно, якщо ми говоримо про кількість лікарів загальної практики – сімейної медицини, безумовно, коли ми говоримо про кількість закладів, які надають допомогу на первинному рівні, то ця кількість вражає в порівнянні із кількістю наших шановних колег та закладів не менш важливих рівнів надання медичної допомоги. Але коли ми говоримо, колеги, про якість надання допомоги на первинному рівні, коли ми говоримо про нормативне забезпечення функціонування первинної ланки, коли ми говоримо про проблеми чи стан підготовки колег-лікарів і на додипломному, і на післядипломному етапі, коли ми говоримо про оснащення закладів. Коли ми говоримо, власне, про інколи відношення керівників медицини в регіонах до сімейної медицини, тут ми маємо певні проблеми. І, безумовно, ми повинні говорити про те, що є досить багато областей нашої держави, які поступально рухалися вперед. І там існують, ну, не взірцеві, але дуже близькі до взірцевих моделі надання медичної допомоги на первинній ланці. І це підтверджується тим, що пацієнт, перш за все пацієнт, голосуючи ногами, іде туди – до амбулаторії, і він там отримує належної якості медичну допомогу. І тут я повинен сказати, що це не тільки пілотні території, які були в свій час визнані пілотними і де була проведена певна робота. Хороша чи погана, для цього її потрібно аналізувати і давати дорожню карту для подальших кроків. Але є області, які не були визнані в свій час пілотними, але де було зроблено дуже багато для запровадження правильної моделі сімейної медицини.

Я хочу назвати, ну, перш за все, Полтавську область,  я повинен згадати добрим словом також Херсонську область. Тобто там, де керівники структурних підрозділів перейнялися, де керівники структурних підрозділів працювали у тісному контакті з керівниками вищих навчальних наших медичних закладів, де вони ставили завдання і контролювали їх виконання, інколи, можливо, використовуючи позитивне адміністративне спрямування, там були досягнуті хороші результати, які сьогодні можна виміряти і охопленням, безумовно, і кількістю занедбаних випадків тих чи інших захворювань, які є нижчими в порівнянні з територіями, які, власне, находяться поряд, але там не досягнуті поки ще такі речі. І робота, яка проводиться щодо закріплення наших молодих колег на цих територіях, і хороша співпраця з керівниками територіальних громад, керівниками місцевих органів влади, яка призводить до того, що молоді люди після завершення вузу їдуть і залюбки залишаються працювати на території.

Я дуже хотів би, щоб ми сьогодні під час комітетських слухань послухали інформацію від наших шановних колег в регіонах, щоб ми обмінялися думками, щоб ми підняли ті проблемні питання, які сьогодні існують на шляху ширшого впровадження сімейної медицини в нашій державі. Повинен сказати, що я дуже втішений з того, що ми знаходимо підтримку і голови Комітету, і членів Комітету з питань охорони здоров'я у тому, що нам потрібно рухати вперед сімейну медицину. Повинен поінформувати, що, доповідаючи нещодавно Прем'єр-міністру про наші пропозиції щодо наших першочергових кроків у галузі охорони здоров'я, які би дали помітний ефект уже найближчим часом, я виносив пропозицію про подальший розвиток первинної ланки, і ця пропозиція була підтримана Володимиром Борисовичем.

Абсолютно хочу підтвердити, що в моїй особі медична спільнота має дуже палкого прихильника розвитку первинної ланки на засадах сімейної медицини. Абсолютно впевнений в тому, що спільними зусиллями Комітету з питань охорони здоров'я, Міністерства охорони здоров'я, наших колег в областях, науковців, медиків, практиків, керівників ми зможемо у найближчій перспективі вивести на новий етап розвитку первинну ланку нашої медицини. Дякую.

 

БОГОМОЛЕЦЬ О.В. Дякую, Вікторе Вікторовичу.

Зараз, перед тим, як у нас почнуться виступи, народним депутатам, Олегу Степановичу Мусію і пані Оксані Корчинській привітальне коротке слово. Будь ласка, Олег Степанович. Оксана Анатоліївна відповідно до ґендерної рівності.

 

КОРЧИНСЬКА О.А. Дякую.

Всіх вітаємо! Були б дуже вдячні, якщо б наша робота сьогодні пройшла конструктивно. У нас є дивовижний шанс, коли зараз в залі сидять люди, котрі можуть вирішити на законодавчому рівні всі ваші пропозиції, ініціативи, для того щоб оптимізувати роботу сімейної медицини. І є виконуючий обов'язки міністра охорони здоров'я, тобто наша з вами виконавча влада. Хотілось би, щоб сьогодні все це пройшло не так, як була остання колегія, хто був свідком (так?), коли були одні звіти, нікому не було цікаво ні в залі, ні тим, хто на трибуні сидів. А щоб ми з вами так попрацювали, щоб кожен ваш досвід, з котрим ви сьогодні будете ділитися з колегами, завершувався конкретними пропозиціями: що вам треба для оптимізації і поліпшення вашої діяльності зробити: а) на законодавчому рівні і б) на рівні постанов Міністерства охорони здоров'я, щоб ми це занотовували (ведеться протокол), і щоб ми з вами так плідно попрацювали, щоб після цієї наради була зрозуміла та дорожня карта, як нам просуватися з вами, щоб дійсно ситуацію змінити радикально в кращий бік. Добре? Дуже вдячні.

 

МУСІЙ О.С. Доброго дня, шановні колеги, друзі! Я би коротенько зупинився на невеличких таких штрихах, які вже були частково озвучені. Але, з моєї точки  зору, сімейна медицина і сімейний лікар є основою і базисом майбутньої нової системи охорони здоров'я, яка закладена у тих законопроектах, напрацьованих уже Комітетом з питань охорони здоров'я. І я би якраз звернувся до вас з проханням здійснити фаховий аналіз, на який ви здатні, я глибоко в цьому переконаний, тому що тут присутні в залі і представники фахової спільноти сімейних медиків, сімейних лікарів, представники медичної науки, вищих навчальних закладів, які здійснюють удосконалення навчання і перенавчання лікарів у сімейних лікарів. Також представники Академії медичних наук і громадських організацій, організацій сімейних лікарів. І в тому числі ще і Міністерство охорони здоров'я також. Насправді, цього,  я думаю, абсолютно достатньо, враховуючи ваш великий досвід на місцях, щоб ви надали нам рекомендації не тільки в розвитку конкретно сімейної медицини, а також, допоки ми ще не почали розглядали ті законопроекти, особливо базові, які складуть основу майбутньої нової системи охорони здоров'я (я глибоко переконаний, що Верховна Рада нас підтримає, таку єдність комітету) - це "Засади державної політики в охороні здоров'я", де має бути закладена база з розвитку сімейної медицини, на 7 років в тому числі, уже на законодавчому рівні, і особливо організація медичного обслуговування населення, яка дуже серйозно змінює нашу систему охорону здоров'я, де чільне місце і основне має бути відведені все-таки сімейній медицині. І не просто сімейній медицині, а тому, що зараз фрагментарно до останнього часу відбувалося в Міністерстві охорони здоров'я, це спроба створити центр громадського здоров'я, точніше, підмінити поняття центру громадського здоров'я з центром контролю за захворюваннями насправді, де має бути, абсолютно однозначно, співпраця тісна між майбутнім Центром громадського здоров'я, профілактикою захворювань і сімейною медициною. Тому що саме в сімейній медицині основна складова роботи сімейного лікаря – це збереження здоров'я і профілактика – мала би бути відображена.

Окрім того, у нас є позитивний досвід і, я би сказав, "тяглість", хоча би невеличка, попередників. Завжди ми звикли критикувати попередників, але я тут вважаю, якраз є дуже позитивно те, що колись протягом останніх вже 3-4 років якраз були пілотні регіоні, ми маємо унікальний досвід реалізації оцього нашого майбутнього – сімейної медицини, за якою є майбутнє власне України. В деяких регіонах він є дуже позитивний. Наприклад, я б відзначив там Дніпровський район міста Києва, присутній тут Даніель Таїрович, напевно, поділиться з нами. Також Дніпропетровська область, є багато чого позитивного. Є не дуже позитивні моменти і не зовсім сприйняття. Швидше за все, через нерозуміння сімейної медицини, ну, наприклад, у Вінницькій області, частково в Донецькій області. Любий досвід, який би не був, він є досвід, він є тим багажем, який ми зобов’язані будемо врахувати в майбутньому при доопрацюванні законодавчих ініціатив вже на рівні Комітету з питань охорони здоров'я.

Тому хочу підтвердити також, що я особисто і комітет, про що декларувала вже голова комітету, відкриті для ваших пропозицій. І якраз зараз цей час, коли ми можемо спільними зусиллями побудувати якраз таку систему охорону здоров'я, яку всі ми бажаємо Україні і заради чого ми всі віддавали свої сили, будуючи медичну службу Майдану, де якраз в профілактиці, яка, я неодноразово наголошував на цьому, могла би стати таким прототипом, взірцем майбутньої системи охорони здоров'я, де ставлення до пацієнта було би чи не основним. І пацієнт був якраз цією основною персоною в медицині. Не медицина заради медицини, не створення центрів заради створення центрів, а заради людини. І вона мала би стати, ця медицина, пацієнтцентричною. І тут сімейний лікар, напевно, буде найголовнішою персоною. Тому думаю, що такі спільні наші зусилля, тим більше, я знаю, є постанова підготовлена про госпітальні округи, де сімейна медицина також має зайняти чільне місце, підготовлена в Кабінеті Міністрів України, яку би ми могли теж, можливо, частково тут обговорити. І відзначив би, безумовно, велику роль громадськості. Я думаю, що в новій державі, в новій Україні, яку ми будуємо не так швидко, як би нам хотілося, якраз частина повноважень управлінських, в тому числі і в сімейній медицині, напевно, має належати, все-таки, громадськості і громадським організаціям як лікарів, так і медичних сестер, які є теж невід'ємною частиною сімейної медицини, а також громадським організаціям пацієнтів. Тому отакими спільними зусиллями, глибоко переконаний, ми побудуємо оцю довгоочікувану нову систему охорону здоров'я. Дякую.

 

БОГОМОЛЕЦЬ О.В. Дякую, шановні колеги!  

Зараз запрошую до слова головного спеціаліста Міністерства охорони здоров'я України зі спеціальності "загальна практика сімейної медицини" – завідувач кафедри загальної практики сімейної медицини та амбулаторно-поліклінічної допомоги Національної медичної академії післядипломної освіти, президент Української асоціації сімейної медицини пані Лариса Матюха.

 

МАТЮХА Л. Дуже дякую.

Шановна президія, шановні колеги! В цій аудиторії славній сидять часточки душ тих людей, які своєю душею вболівають за впровадження сімейної медицини, яким я дуже вдячна, що ми разом пройшли такий шлях. І дуже дякую президії, депутатам, які позитивно розпочали цей сьогоднішній наш захід. Але у мене доповідь все ж таки присвячена тому, а чому сімейна медицина і її сутності, тому що, на жаль, зараз преса знову підняла питання, зокрема київська газета "Лівий берег" - кінець сімейній медицині і так далі. Я хочу привернути увагу до того, що сімейна медицина все ж таки не є асорті, таким салатом медичних спеціальностей, а це окрема спеціальність, яка побудована на доказовому фактично менеджменті. На жаль, це розуміють навіть не всі люди з нашої системи.

Чому саме сімейна медицина? Наступний слайд. Будь ласка, підніміть руки, хто сам або всією родиною цього року профілактично відвідав лікаря? Не так багато. А от саме сімейний лікар відрізняється від лікаря просто загальної практики сімейної медицини, що він опікується вашою родиною від нуля до нуля, незалежно від віку, незалежно від статі. І він представляє ваші інтереси не тільки на своїй ланці, а і на вищих рівнях медичної допомоги, і він займається,  ще і опікує соціальною.   

Наступний слайд. Цю спеціальність, як любить казати наш шановний Олександр Костянтинович Толстанов, придумали не на Грушевського. Але вже майже 30 років ми постійно наче вперше чуємо і при кожній зміні  влади думаємо: чи впроваджувати, чи не впроваджувати, чи якось повернути по-іншому, якщо ніхто не придумав. А от країни, які вміють рахувати кошти, і, мабуть, тому вони багаті, зрозуміли, що вкладати гроші в суто високі технології і розвивати вузькі і ще вужчі спеціальності, це в принципі шлях нівкуди, це тушіння пожеж, якими є захворювання. І все ж таки профілактикою займатись надважливо.

Тому з 50-х років найкращі експерти ВООЗ з питань організації управління охорони здоров’я проводять наукові дослідження щодо ефективних систем охорони здоров’я. І от понад  30 національних асоціацій визначили зміст спеціальності загальна практика, сімейна медицина,  яка є ядром первинної допомоги медичної, яка орієнтована на інтереси пацієнта, на інтереси сім’ї, де зароджуються фактори ризику, які потім проявляються у більш старшому віці.

Наступне. За роки спостереження цими експертами за 18 країнами світу, які мають різні  рейтингові показники щодо запровадження первинної медичної допомоги і розвитку її на засадах сімейної медицини, показали, що в країнах, де є сильна первинна медична допомога, втрата  років була значно меншою, ніж у країнах зі слабкою первинною допомогою, до того ж різниця зростала з часом.

Ще одне, наступний слайд. Доводиться іноді чути, що від системи охорони здоров’я залежить 8-10 відсотків щодо стану здоров’я населення, а от численними дослідженнями в Європі, США доведено, що введення додатково однієї особи сімейного лікаря на 10 тисяч населення збільшує тривалість життя до 9 відсотків, а це прибуток у вигляді національного продукту. Де є ще така ефективність?

Наступний слайд. Підніміть руки, хто має свого сімейного лікаря, чесно. Ви знаєте, за кордоном навіть сімейний  лікар будь-який, в тому числі і сімейний, має ще свого сімейного лікаря, тому що ми не можемо бути повністю експертами у власному здоров'ї. І є дуже багато прикладів, де медики пропускають захворювання свої же.

Дуже часто ми говоримо про побічні дії ліків, але дуже мало говоримо про медичні помилки. Йдеться про те, що медицина, все ж таки, небезпечна. І ось тут представлені результати досліджень, дуже важливі, які говорять, що коли один лікар спостерігає за пацієнтом, веде його, він допускає від 12 до 22 відсотків помилок. А коли залучається багато консультантів, а також є ще самоскерування, як у нас це буває, коли пацієнти по поліклінікам  шукають собі діагнози, то помилок збільшується до 50 і більше відсотків. Це про щось говорить. (Наступний слайд)       

Так само в офіційних джерелах ВООЗ, інших організацій відсутні дані щодо переваг збереження педіатричної спеціалізації на рівні первинної допомоги. Порівняно із сімейною медициною, яка опікується теж від нуля до нуля, у нас особливою проблемою є супротив педіатричного лобі. А чому, не зрозуміло. Цією темою дуже легко спекулювати. Разом з тим, нашими нормативними документами не заборонено жодним чином звертатись до педіатра як до спеціаліста. Конфронтації насправді немає. І не потрібно її вигадувати.

І зараз візується наказ в Міністерстві охорони здоров'я про вільний вибір лікаря. Так само пацієнт може обирати собі будь-якого сімейного лікаря. Але, разом з тим, у нас, на жаль, відсутні інтерни-терапевти і педіатри. Як колись сказав шановний Загородній Володимир Васильович, який тут сидить, що ми своїми циркулярами зробили наших дільничних терапевтів диспетчерами. Було таке?

Така ситуація спостерігалася у багатьох країнах, де впроваджується сімейна медицина. А разом з тим, в 2013 році в Фінляндії поставили для прикладу. Там була дитяча смертність така, як в країнах Середньої Азії, і поставили до прикладу, що ця ланка піднімається до середньоєвропейської по показникам стосовно дітей. (Наступний слайд) 

Отже, для країн з системами охорони, які орієнтовані на первинну допомогу, серед іншого характерно зниження рівня народження дітей із низькою масою тіла, тому що починається від мами робота з сім'єю. Зниження дитячої смертності, рівнів суїцидів, вищою стає тривалість життя, покращується рання діагностика онкологічних захворювань, що нам би теж потрібно. Є чотири раки, які можна скринінгово ранню діагностику проводити. Доведено, що це ефективно для подальшого життя людини.

(Наступний слайд)

Ще в 1997 році було проведено міжнародні порівняльні дослідження серед розвинених країн, які виявили статистично зазначений взаємозв'язок між витратами на охорону здоров'я на душу населення і ступенем розвитку первинної допомоги. Це важливо для нас теж.

Отже, офіційною позицією ВООЗ є підтримка  (наступний слайд) первинної медичної допомоги. І система охорони здоров'я, сказала директор ВООЗ в 2013 році, в якій хребтом є первинна допомога, а сімейна медицина її основою, демонструє кращі показники здоров'я, нижчу вартість і найбільшу задоволеність нашого населення.    

Наступний слайд. Основні проблеми, на які ми повинні звернути увагу, це підготовка, особливо додипломна підготовка, нам конче потрібна програма на рівні держави, національної підготовки на додипломному рівні сімейного лікаря. У нас низька зарплата. Ви бачите, тут представлено на цьому слайді країни, в яких, між іншим, сімейних лікарів 50 відсотків. Навіть Нігерія – 17 відсотків сімейних лікарів серед усіх лікарів, які є. У нас це   5-7 відсотків, на жаль.

Наступний слайд. Проблеми, на які ми повинні звернути увагу. Низька підготовка, низька заробітна плата. Якщо лікар без категорії – майже 1800 гривень. Якщо вища категорія – 2 800. В "пілотах" отримували в середньому 5,5 тисяч гривень. Я знаю, у Вінницькій області, там є такий доктор Василь Васильович, він каже: "Я отримую 8 тисяч 800". От сюди ми повинні йти - оплата за кількість і якість обслуговування населення. Ми, на жаль, не врахували досвід "пілотів", а просто іноді зневажили його. На жаль, це так. Відсутність іншої мотивації. Не видається житло, немає підйомних в селі. І я знаю приклади, коли сімейні лікарі проживають навіть в ординаторських. І це скандал.

Оснащення амбулаторій. Це залежить від місцевих органів влади. На жаль, зараз, при децентралізації, місцева влада відразу хапається за медицину, а не за те, щоб покращити умови життя людини, не те, щоб амбулаторії відлагодити, а зразу медична частина. Чому? І є випадки, коли виграються суди саме центрами первинної допомоги. Ну, ми будемо бачити ще ці результати, але, на жаль, нас Мінрегіонбуд  не запросив тоді, коли це приймали. І от, на жаль, наші люди у зв'язку з тим, що немає мотивації, зараз укріплюють систему охорони здоров'я інших країн світу. Ми були недавно в Ужгороді на конференції і по скайпу розмовляли з нашими сімейними лікарями з Італії, з Угорщини, зі Словаччини, з Британії - там, де вони замотивовані. Ми що, хочемо втратити своїх людей?

Так само проблеми медсестринства. Зараз підготовка йде бакалаврів медичних сестер, а їм немає місця, ні мотивації в системі, ні місця. Знову ж таки, для еміграції їх готуємо. А наших фахівців із задоволенням бере Європа.

Ще одна така проблема, на яку треба звернути увагу, що керівники первинної допомоги є  переважно спеціалістами – стоматологами, урологами, хірургами і так далі. І на це теж треба звернути увагу.

 І немає економічних важелів стимулювати людину бути здоровою. В пресі, на телебаченні не підтримується мода на здоров'я.

Отже, наступний слайд. Завдання влади. У нас є постанова Кабінету Міністрів, давайте її виконувати. Підвищувати доступність і якість первинної допомоги. Розробляти механізми фінансової мотивації працівників первинної допомоги. Зробити аналіз досвіду наших "пілотів", а також створення у населення моди на здоров'я, як ми зараз зробили моду на грудне вигодовування, яке колись радянською владою вибивалося, щоб жінка була емансипованою і перестала годувати груддю. І ми в регіоні – найнижчий показник грудного вигодовування. Але сімейні лікарі зараз активно до цього долучились для того, щоб дійсно повернути моду на природу, на  природне вигодовування.

І що стосується професійних асоціацій. Наша асоціація "Українська асоціація" є членом європейської спільноти медичної, яка займається питаннями первинної допомоги. Зокрема є EURACT – це Європейська академія викладачів сімейної медицини, WONGA – Всесвітня асоціація сімейної медицини. І цього року ми стали членами Європейської асоціації сільської медицини.  Маємо листи підтримки, в тому числі і на сьогоднішній наш захід, від президентів асоціації, від EURACT. Давайте працювати, щоб кожна влада, яка прийшла, вона підтримувала позитивні напрацювання і йшла далі. А не шаг вперед і 10 назад. Оце болить, особливо тим людям, які цьому віддали кусок свого життя. Дякую за увагу. (Оплески)

 

БОГОМОЛЕЦЬ О.В. Дякую, шановна пані Ларисо.

Дуже прошу наших наступних доповідачів, перше - дотримуватися регламенту, друге – висловлюватися щодо тієї резолюції, яку має прийняти цей "круглий стіл",  і ваші конкретні пропозиції щодо цієї резолюції. Тобто наше завдання – вийти на практичні рекомендації, чіткі, що має зробити Комітет охорони здоров'я, Міністерство охорони здоров'я, Кабмін для того, щоб ситуацію ми розвивали власне для того, щоб вона розвивалась,  контрольована нами.

Будь ласка, до слова запрошується Узун Юрій Геннадійович – директор департаменту охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації: "Досвід Донецької області у впровадженні сімейної медицини".

 

ВАТУЛІНА Я.А. Я – Ватуліна Яніна Анатоліївна, департамент охорони здоров'я.

Шановна президія, шановні присутні! З метою вдосконалення якості та доступності медичної допомоги, починаючи з 2011 року, в Донецькій області була створена мережа центрів первинної допомоги і була проведена реорганізація системи охорони здоров'я області відповідно до чинного законодавства. Станом на 1 січня 2016 року мережа закладів сімейної медицини представлена 33 закладами, що надають первинну медичну допомогу.

Внаслідок того, що впродовж двох років на території нашої області відбуваються постійні бойові дії, регіон опинився в складних соціально-економічних, політичних та демографічних умовах. Труднощі, що виникли, істотним чином відбилися і на діяльності всієї системи охорони здоров'я. Водночас ми відзначаємо, що сформована у 2011 році первинка навіть у цих складних умовах відповідає завданням сьогодення, являючи собою найефективнішу модель надання  медичної допомоги населенню, яка своєчасно забезпечує необхідний обсяг допомоги.

Очевидність переваги даної форми надання медичної допомоги доведена під час обслуговування цивільного населення під час бойових дій та в зонах вогневого контакту. На сьогодні це населені пункти - Чермалик, Саханка, Сартана, Мар'їнка і в так званих сірих зонах – Мироновка, Зайцево, Красногорівка.

Слід зазначити, що професійний рівень та досвід сімейних лікарів, що працюють у вищезазначених населених пунктах, набагато вищий ніж у колег, які здійснюють свою діяльність у звичайних мирних умовах. Вони вже сьогодні надають до 90 відсотків загального обсягу медичної допомоги за зверненнями мешканців.

За недовгий час нами були досягнуті наступні результати на первинному рівні. Реалізовано право вільного вибору лікаря, поліпшено умови для надання профілактичної та лікувально-діагностичної допомоги, забезпечено доступність повного набору обстеження рівня первинної медико-соціальної допомоги. Забезпечено стовідсоткове проведення знеболення хворим, що його потребують цілими лікарськими амбулаторіями згідно чинного законодавства.

Підрозділи центрів первинної допомоги забезпечені медикаментами для надання невідкладної допомоги та автотранспортом. Організовано безперебійну роботу лікарських амбулаторій щоденно з 8 до 20  і в деяких районах області проведено цілеспрямовані заходи щодо доступу населення сільських районів до роздрібної торгівлі лікарськими засобами в підрозділах центрів первинної допомоги.

Водночас певні проблеми первинки не втрачають своєї  актуальності, а саме: недостатньо та нерівномірно розвинена, частково знищена інфраструктура, несправність або відсутність телефонного зв’язку, недостатній кадровий потенціал. На сьогодні в області 458 працюючих сімейних лікарів, які обслуговують понад 55 відсотків населення області, в тому числі сільського населення – понад 98.

Слід зазначити, що частка сімейних лікарів, які обслуговують населення з нуля, поступово росте і досягає 21 відсотка в містах( у 2014 році цей відсоток складав 18) та 61 відсоток у сільських районах. Але понад 300 посад лікарів в центрах первинної допомоги зайняті по сумісництву. Стримує критичну  ситуацію наявність працюючих лікарів пенсіонерів, але в останні роки ми маємо тенденцію до збільшення кількості лікарів пенсійного віку. Так у 2015 році серед працюючих лікарів особи пенсійного віку становили 44 відсотки, але ми точно впевнені, що не треба перевчати вікових лікарів педіатрів і терапевтів на сімейних лікарів. Треба їх вчасно відправляти на пенсію, але за наявності заміни підготовленими сімейними лікарями.

Також в останні три роки спостерігається збільшення числа кваліфікованих медичних працівників, які залишають Донеччину  за рахунок вимушеної міграції. Це призводить до критичної нестачі фахівців певних спеціальностей, особливо первинної ланки.

Наступна проблема первинної медичної допомоги – це відповідність професійної підготовки спеціалістів. Однак і фахівці, і управлінці з охорони здоров’я відзначають, що має місце низький рівень клінічної практичної підготовки молодих спеціалістів та недосконалий механізм контролю за виконанням процедури працевлаштування випускників вищих навчальних закладів. Це  притому, що забезпечення випускників першим робочим місцем щороку становить 100 відсотків, але вже до проходження інтернатури по спеціальності "сімейний лікар" приступає лише 70 відсотків випускників, а до працевлаштування доходить лише третина випускників.

Слід зазначити, що доходи лікарів спеціалістів та працюючих у приватному і фармацевтичному секторах суттєво вища, ніж у лікарів первинної ланки. Але у бюджеті відсутні цільові кошти на оплату праці співробітникам центрів первинної допомоги з урахуванням обсягів та якості їх роботи. Відсутність мотивації та загальної нестабільності в регіоні призвела до різкого зниження привабливості цієї професії лікаря для молодих спеціалістів.

За останні три роки відбувся значний приріст за всіма показниками ресурсного забезпечення закладів первинної допомоги, але все одно воно залишається недостатнім, потребує  більше фінансування з боку держави та місцевої влади. Зокрема забезпеченість автомобілями, на жаль, має негативну тенденцію, що обумовлено необхідністю мобілізації автотранспорту на потреби АТО зношеністю та іншими факторами.

Ключовою економічною умовою забезпеченості високої життєздатності первинної допомоги  є створення мотивації для залучення медичного персоналу до роботи на "первинці". Однак лише у окремих громадах з розумінням поставились до цієї ролі в цій площині. Цільові програми місцевих стимулів для медичних працівників затверджені в більшості громад і в містах та районах поки не здатні забезпечити привабливість роботи у первинної ланки.

Питання щодо забезпечення житлом молодих спеціалістів вирішується епізодично. Разом з тим керівництво регіону чітко визначило,  що розвиток первинної медичної допомоги як пріоритетний напрямок розвитку галузі охорони здоров’я  Донеччини. В області затверджена програма розвитку мережі амбулаторій в містах та районах, яка допоможе вивести на абсолютно новий якісний рівень надання первинної медичної допомоги, доведений  вагомий фінансовий ресурс на модернізацію та переналаштування амбулаторій.

 І беручи до уваги наш чотирьохрічний досвід та переконання, яке вже склалось серед медичних працівників та громадськості, проведення медичної реформи було дуже доцільне та своєчасне на території Донецької області.

 

БОГОМОЛЕЦЬ О.В. Дякую вам. Я би дуже хотіла, щоб у нас не було тут, знаєте, як на партійних зборах звітування,  як там все добре, як все  гарно вийшло. Тому що, коли  воно все добре і все гарно, а насправді воно не так, то відповідно у нас немає підстав для дії. Якщо є щось, що ми можемо зробити, щоби стало краще, скажіть, що ми мали би зробити, щоб стало краще. Нам не видно..

 

ІЗ ЗАЛУ. Рішення кадрового питання.

 

БОГОМОЛЕЦЬ О.В. Конкретно, будь ласка, озвучте, що має бути зроблено.

 

ІЗ ЗАЛУ. У нас нестача лікарів, сімейних лікарів понад 40 відсотків. У нас укомплектованість складає 62 відсотки.

 

ШАФРАНСЬКИЙ В.В. Я хотів наступне сказати. Не так давно ми були з колегами у вас в області і я повинен сказати, що те, що ми побачили у Донецькій області, це з точки зору впровадження сімейної медицини, це абсолютно інша ситуація, ніж ми побачили в сусідній області, яка знаходиться, власне, в схожих умовах.

У залі присутній Олександр Борисович, ми в Краматорську відвідували його заклади. Тут я хочу підкреслити, знаєте, як колись казали, роль особистості в історії. В Краматорську є два ЦПМСД.  Ми бачили один, ми бачили амбулаторії, ми заїжджали в будівлі,  які називались в нас, де раніше були розміщені поліклініки до розмежування і де створені амбулаторії. І в той же час ми знаємо, що є інший Краматорськ. Тобто тут я хочу ще раз сказати про те, що це заслуга людини, яка очолює ЦПМСД Краматорська. Тут ми бачили взірцеву, майже взірцеву побудову і тут же в другій половині Краматорська ми не побачили взірцевої побудови. То в мене буде до вас прохання, безумовно, ще раз повторюсь, рівень розвитку первинної ланки у вас на голову вище, ніж те, що ми бачили в сусідній області. І честь та хвала попереднім керівникам потужним, які робили цю справу.

Але зараз я абсолютно підтримую слова Ольги Вадимівни. По-перше, якщо ми говоримо про не належну кількість кадрів, то тоді потрібно, виходячи з цього, шукати тих людей, які можуть бути пасіонарними особистостями і рухати  стан справ вперед у первинній ланці, можуть бути лідерами, просякнуті ідеологією сімейної медицини. Інша справа, що сьогодні керівництво області приділяє велику увагу і виділяються кошти на дооснащення згідно табеля оснащення і знову ж таки постійно приділяється увага департаменту охорони здоров’я тому,  що потрібно розвивати  первинну ланку. І це дуже позитивна річ.

Але я підтримую думку Ольги Вадимівни, я прошу, шановні колеги,  у виступах не рапортуйте, будь ласка, давайте ставте домашнє завдання, давайте  вимальовуйте зараз  те завдання, яке повинні будемо зробити всі ми разом, законодавча гілка влади і виконавча гілка влади,  для того, щоб ми далі рухали вперед сімейну медицину нашої держави. Ми не на екзамені. Ми на щирій товариській дискусії, де зібрались фахівці для того, щоб всім разом проговорити і опрацювати дорожню карту для руху вперед. Домовились? Дякую.

 

БОГОМОЛЕЦЬ О.В. Шановні колеги, зараз слово надаю для доповіді представнику департаменту охорони здоров’я Вінницької обласної державної адміністрації, досвід Вінницької області у впровадженні сімейної медицини. Хто у нас доповідач? Оскільки відбулись заміни, прошу, будь ласка, представлятись. 

 

МАРУСЯК Н.Д. Заступник директора департаменту Вінницької обласної державної адміністрації охорони здоров’я Марусяк Надія Дмитрівна. Людмила Олексіївна  Грабович у відпустці.

Шановна президіє, шановні учасники наради! Сімейна медицина - стратегія реформування системи охорони здоров'я - є найважливішим в розумінні пріоритетності саме профілактичної медицини. Вінницька область – одна із перших взяла на себе сміливість реформування первинної ланки медичної санітарної допомоги на засадах загальної практики сімейної медицини. Тому що ефективність діяльності медичної галузі та наближення її до пересічного громадянина залежить саме від організації та функціонування первинної ланки на місцях.

Важко бути першим і створювати нову структуру паралельно із створенням нормативної бази. На даний час в області створено 33 центри первинної медико-санітарної допомоги із статусом самостійних юридичних осіб. А також створено 460 відокремлених амбулаторій загальної практики сімейної медицини. Питома вага населення, яке обслуговується лікарями загальної практики сімейної медицини, складає на сьогодні 98 відсотків. Забезпеченість сімейними лікарями на 10 тисяч населення складає 5,4.

За роки реформування підготовлено на циклах спеціалізації та інтернатури понад 700 лікарів. Але нас не задовольняє рівень перепідготовки лікарів загальної практики. Ми зверталися з пропозицією щодо введення окремих програм для перепідготовки…

 

БОГОМОЛЕЦЬ О.В. Я перепрошую! Дуже прошу пробачення! Вибачте, будь ласка. Якщо вам не тяжко, відкладіть, будь ласка, папірець і скажіть в три хвилини, які є в області проблеми і як ці проблеми можна вирішити.

 

МАРУСЯК Н.Д. Значить, які по області проблеми.

 

ШАФРАНСЬКИЙ В.В. От ви згадали, до речі…

 

БОГОМОЛЕЦЬ О.В. Це, власне, наші прохання. У нас тут камер немає, показухи немає, у нас кожна хвилина реально на вагу золота. Ми тут для того, щоб почути реально, щоб ви порубали і сказали: оце, оце, оце і оце, вперед впряглися, і ми побігли далі працювати. Будь ласка, відкладайте свої папірці, у вас у всіх в голові точно краще написано, що треба робити. От кажіть, що треба робити.

 

ШАФРАНСЬКИЙ В.В. От ви сказали хорошу річ – проблеми на додипломному етапі навчання. Які проблеми? Я вношу в зал зараз тоді думку. Скажіть, будь ласка, у нас сьогодні в державі ні в одному з медичних вишів немає факультету сімейної медицини. Створення факультету сімейної медицини, який би забезпечив наскрізне навчання студента сімейній медицині, починаючи з першого курсу, має право на життя чи ні?

 

МАРУСЯК Н.Д. Звичайно.   

 

ШАФРАНСЬКИЙ В.В. Ні. Сказали "ні". Хто сказав "ні"?

 

ІЗ ЗАЛУ. Я!

 

ШАФРАНСЬКИЙ В.В. Будь ласка, аргументуйте.

 

ІЗ ЗАЛУ. (Без мікрофону)Я вважаю, що на додипломному етапі треба готувати лікаря, загального лікаря (він повинен розуміти), а потім… (Оплески)  …післядипломну підготовку готувати фахівця, в  тому числі і первинної медико-санітарної допомоги. Не треба звужувати підготовку, не треба обмежувати тільки ……… первинною допомогою. І в освітньому стандарті, який зараз готується і який зараз на сайті, саме таким чином: крен - у сімейну медицину, але загальна підготовка лікаря.

 

ШАФРАНСЬКИЙ В.В. Дякую ……….

Прошу.

 

ІЗ ЗАЛУ. (Без мікрофону) Дозвольте, шановні колеги, погодитися певною мірою з Віктором Вікторовичем шановним, тому що можна говорити не за факультет, але обов'язково треба говорити за дисципліну сімейної медицини, яка повинна бути з першого дня навчання студента, і щоб студенти бачили, як працює сімейний лікар. І тоді це буде їх мотивувати    свідомо вибирати спеціальність.

 

ШАФРАНСЬКИЙ В.В.  Можу я модерувати, з вашого дозволу?

 

БОГОМОЛЕЦЬ О.В. Так. Дуже важливо почути альтернативні думки.

 

ШАФРАНСЬКИЙ В.В.  Дякую дуже.

 

БОГОМОЛЕЦЬ О.В. Відтак під час альтернативних думок, дивишся, ми щось і придумаємо разом.

Я перепрошую, якщо можна, скажіть, будь ласка, хто ви, ваше ім'я.

 

ІЗ ЗАЛУ. (мікрофон не ввімкнено)…не потрібно сьогодні створювати окремо факультетів сімейної медицини. Це, знаєте, "путь в нікуди". Тому що сьогодні існують кафедри сімейної медицини, і база, яку отримують сьогодні студенти вищих навчальних закладів, вона достатня для того, щоб ми максимально підійшли до того, що там з четвертого курсу починає вивчатися сімейна медицина. Окремо можна виділити як підготовка на (нерозб.) курсі, це профіль "сімейна медицина", зробити її окремо. Але це не потребує… (не чути).

Я хотіла би запитати…. На жаль, вона у відпустці. 35 дітей онкохворих зараз заразили гепатитом С у Вінницькій обласній дитячій лікарні – раз.

Друге  питання. 135 військових, слухайте, у шпиталі, заразили на гепатит С. І знаходяться сьогодні на обліку з гепатитом С ті люди, які….(не чути)

 

ШАФРАНСЬКИЙ В.В.  Шановна колего! Безумовно, питання, які ви підняли, вони потребують опрацювання, але сьогодні ви вийшли за межі питання, яке ми обговорюємо. Це раз.

 Друге, в процесі дискусії, шановні колеги, я прошу, є етика і деонтологія, ми всі вчили, прошу не переходити на особистості.

 

БОГОМОЛЕЦЬ О.В. Так, я дякую нашому спікеру. І зараз запрошую… Ви вже закінчили? Чи є ще якісь завдання?

 

МАРУСЯК Н.Д.  Значить, я б ще хотіла звернути увагу, що у нас при центрах створені пункти невідкладної допомоги. Я хочу сказати, що на сьогоднішній день не врегульована робота цих пунктів. Значить, нам треба зробити зміни до законодавчих актів і чітко вияснити, які виклики відносяться до екстреної медичної допомоги, які виклики відносяться до невідкладної допомоги сімейного лікаря. Обов'язково. Тому що диспетчери станцій швидкої медичної допомоги, вони не можуть відмежувати екстрений виклик і виклик невідкладної допомоги для сімейного лікаря. І обов'язково має бути створена якась законодавча база, саме матеріальна відповідальність за хибні виклики, бо їх дуже багато. А виклик швидкої медичної допомоги – це є понад 200 гривень. І таких викликів хибних є дуже багато. Це щодо роботи пунктів невідкладної допомоги.

 

БОГОМОЛЕЦЬ О.В. Дуже дякую. Дуже слушно. І оце саме те, що ми би хотіли зараз чути. У вас ще є пропозиції? 

 

МАРУСЯК Н.Д.  Ще  хотіли б запропонувати, що потрібно прийняти закони про медичні установи та медичне обслуговування, а також про самоврядування лікарів і обов’язкове медичне страхування, а  також затвердити закон  про систему управління якості  медичної допомоги, приймаючи до уваги норми ЄС і також болюче питання – це розробити повний спектр законодавчих актів і стандартами, правилами і нормами системи для забезпечення якості та доступності лікарських засобів відповідно до норм ЄС. Ось такі основні моменти.

 

БОГОМОЛЕЦЬ О.В. Дякую. Секретаріат, все встигли записати? У нас іде стенограма? Тоді лише переглянете, щоб ми це все внесли. Дуже вам дякую.

Прохання до наступних доповідачів, і я зараз запрошую до слова представників департаменту охорони здоров’я Рівненської обласної державної адміністрації. Є у нас представники? Будь ласка, відкладаєте всі свої папірці, виходите і говорите. Добре?

 

ІЗ ЗАЛУ. Шановні колеги, шановна президія, наше бачення Рівненської області. Є дія постанови 977. На моє переконання, якщо б сьогодні сімейний лікар отримував додаткові кошти за якість надання медичної допомоги, то, напевно, я особисто теж знав би свого сімейного лікаря. Я, на жаль, його не знаю в нашій області. І якщо не буде додаткових якихось коштів, тому що я можу навести простий приклад, якщо у нас Березнівський район, де 64 тисячі проживає населення і сьогодні забезпечується екстрена медична допомога трьома бригадами швидкої медичної допомоги, тобто по 20 тисяч і більше на одну бригаду, тільки тому, що працює добре сімейна медицина і, напевно, знайшли мотивацію, звичайно, незначну за якість надання медичної допомоги. У нас в кожному районі проводиться контроль за якістю надання медичної допомоги, то тоді, напевно, буде і так в цілому по області і кожен сімейний лікар буде знати, хто у нього перебуває на дільниці і він буде думати як надати медичну допомогу і не допустити, щоб до нього виїжджала екстрена медична допомога на невідкладний виклик і на виклик до хронічно хворого.

Друге питання. Напевно, не є рекомендаційний лист, там 30 відсотків. Я вважаю, що це дуже замало для "первинки". Тоді "первинка" і далі буде буксувати, так як і на сьогоднішній день. якщо далі буде залишатись. У нас сьогодні в середньому по області 29,5 відсотків тільки дається на "первинку", це дуже мало. Є райони, де є 35, ото я і кажу, що тоді і показники будуть набагато кращі роботи сімейної медицини. 

Наступне. На мою думку, вторинний рівень в центральній районній лікарні, як у свій час екстрена медична допомога, повинні бути передані на обласний бюджет. І тоді буде чітке розмежування, кожен район буде знати, який він кошти має, буде вишукувати кошти для того, щоб з ФАПів робити амбулаторії. Благо, що наша область має проект, який схвалив Світовий банк, і ми будемо мати 25 мільйонів. Я розумію, що нам десь трошки легше буде покращити матеріально-технічну базу, але з такою матеріально-технічною базою, як є сьогодні, а Рівненська область є бідна, неможливо, тому що сімейний лікар з одним фонендоскопом і з тією зарплатою, яка у нього сьогодні є, напевно, тяжко йому щось зробити якісно.

Ну, і ще проблематичним залишається на сьогоднішній день оце створення ще двох центрів.

 

ШАФРАНСЬКИЙ В.В.  Можна запитати вас, я перепрошую, ви як керівник охорони здоров'я Рівненщини, які звернення були у вас до керівників місцевих органів влади з приводу неналежного оснащення? От ви зараз сказали - один фонендоскоп. Куди ви зверталися, в які райони? Можете перерахувати, куди ви зверталися? Які були контакти у вас з керівниками місцевих органів влади з приводу покращення матеріально-технічного забезпечення закладів первинного рівня?

 

ІЗ ЗАЛУ.  Значить, я не сказав, що в кожній амбулаторії, звичайно, є ЕКГ, є оснащення. У нас, згідно табеля оснащення, оснащено 33 відсотки тільки амбулаторій. Є оснащені, ну є райони, де є набагато слабше.

 

ШАФРАНСЬКИЙ В.В.  Дивіться, я ж вам задав конкретне питання. Давайте ми зараз "плач Ярославни" не будемо  тут влаштовувати, виходячи з того, що в залі фахівці і люди, які опікуються і переймаються. Ви особисто як керівник, куди ви зверталися, в які райони, де  вам відмовили, які були причини відмов? Скажіть, будь ласка, ми будемо долучатися тоді  в межах компетенції і спілкуватися з керівниками місцевих органів влади.

 

ІЗ ЗАЛУ.  Практично на підведеннях підсумків, коли виїжджаю, і на підведенні підсумків річних є присутні голови районних рад і райдержадміністрацій. Звичайно, вони знають про стан сьогодні надання медицини. Я просто кажу, що всі чекають зараз фінансування за ґрантові гроші  Світового банку щодо покращення ситуації, яка є в цьому. Але я ж не кажу, лікарі працюють і роблять все можливе, що є в їхніх силах. Ми звертаємось до керівників районних рад, районних рад і райдержадміністрацій. І залишаються проблеми, я кажу, що це місцеве самоврядування, особисто в Рівному в березні місяці прийнято сесією рішення про ще створення двох центрів ПМСД. У нас на сьогодні по плану було створено 20, у зв'язку з тим, що окремі громади територіальні, які створені, уже з п'яти в двох створені центри ПМСД, але, на жаль, залишаються не створені в місті Рівному два центри ПМСД. І також звернення було і до голови, і до відповідних органів.

 

ШАФРАНСЬКИЙ В.В.  Начальник управління ваш, він же голова постійної комісії з питань охорони здоров'я Рівненської міської ради?

 

ІЗ ЗАЛУ.  Так.

 

ШАФРАНСЬКИЙ В.В. Так. Він захворів, так?

 

ІЗ ЗАЛУ. Так.

 

ШАФРАНСЬКИЙ В.В.  Добре.

 

БОГОМОЛЕЦЬ О.В. Дякую. А скажіть, будь ласка, Рівненщина ще не створила свою Асоціацію лікарів Рівненщини?

 

ІЗ ЗАЛУ.  Ні.

 

БОГОМОЛЕЦЬ О.В. А є якась область, яка створила Асоціацію? Якщо ми говоримо про самоврядування. Тобто абсолютно немає  ніяких обмежень. Лікарі будь-якої області можуть створити свою організацію – саме обласну. Не фахові, а саме обласні. А в яких областях є?

 

ІЗ ЗАЛУ. На Житомирщині є Асоціація лікарів.

 

ІЗ ЗАЛУ. У двох третинах, майже у всіх є. Дві третини.

 

БОГОМОЛЕЦЬ О.В. На Рівненщині тільки немає, так?

 

ІЗ ЗАЛУ. Сімейних?

 

БОГОМОЛЕЦЬ О.В. Ні-ні, не сімейних. Асоціація лікарів області. Було б дуже добре, вибачте, що я трішки від теми відхилилася, якщо б Асоціації, які є в областях по самоврядуванню, дали б ваші напрацювання щодо Закону про самоврядування лікарське. Тому що це насправді дуже важливо. У кожної області є свої особливості. Тому було би дуже добре, ви у своїх колах це проговоріть, тобто немає ніяких проблем на місцевому рівні зареєструвати громадську організацію і почати з об’єднання лікарів.

Я дякую шановному доповідачу і зараз запрошую до виступу головного лікаря Центру первинної медико-санітарної допомоги міста Вознесенська Миколаївської області. Є? Пані Дяченко Тетяна Василівна.

 

ДЯЧЕНКО Т.В. Добрий день, шановна президія, добрий день, присутні. Місто Вознесенськ, як ви всі знаєте, дуже багато чули, ми почали реформи в охороні здоров’я, в створенні сімейної медицини в кінці 90-х років. Наша міська влада, наша медицина, медики почали реформування охорони здоров’я з 90-х років. Дякуючи Одеському національному університету, вони у нас провели навчання протягом двох років, і були створені відділення, амбулаторії наші по окремим мікрорайонам міста.

Що це нам дало на сьогоднішній день? На сьогоднішній день наші сімейні лікарі від нуля і до похилого віку ведуть наших пацієнтів, наших жителів міста. Всі проблеми, які є в сім’ї,  про  все знає сімейний лікар.

На сьогоднішній день, які б ми хотіли надати пропозиції. Покажіть, будь ласка, слайд. На законодавчому рівні ми б хотіли, щоб було запроваджено ведення електронної медичної документації. Сьогодні ми ведемо в паперовому та в електронному вигляді. У нас є електронна база даних, ми ведемо історії хвороб, амбулаторні карти, звітність. Тому немає у нас законності перейти на електронне ведення медичної документації.

Наступне. Ми б хотіли, щоб оплата праці медичних працівників досягла того, щоб вона і за обсяг,  і за якість наданої медичної допомоги оплачувалась. Це буде мотивувати сімейних лікарів до роботи і населення до того, щоб приходити і профілактичні направлення відпрацьовувати.

 

ШАФРАНСЬКИЙ В.В. Я вибачаюсь, чи знаєте ви і шановні колеги про те, що сьогодні є постанова Кабінету Міністрів, яка регламентує  можливість додаткової оплати за інтенсивність, якість як сімейному лікарю, так і лікарю будь-якої іншої спеціальності?

 

ДЯЧЕНКО Т.В. Так, знаємо.

 

БОГОМОЛЕЦЬ О.В. А що вам заважає нею користуватись?

 

ДЯЧЕНКО Т.В. Ми користувались. У нас були рейтингові показники, але фінансування на сьогоднішній день. У нас були рейтингові показники і нам місцева влада протягом 5 років добавляла. Кожен місяць засідали у нас консультативні комісії, які відпрацювали, і добавляли сімейному лікарю, медсестрі.

 

БОГОМОЛЕЦЬ О.В. Скажіть, будь ласка, гроші у вас від субвенції ідуть?

 

ДЯЧЕНКО Т.В. Так, від субвенції ідуть.

 

БОГОМОЛЕЦЬ О.В. Комітет охорони здоров’я, наприклад, готовий розглянути, якщо ви пишете і кажете, що нам не вистачає грошей на оплату.

 

ДЯЧЕНКО Т.В. Ми щомісячно пишемо листи.

 

БОГОМОЛЕЦЬ О.В. Куди?

 

ДЯЧЕНКО Т.В. У Міністерство охорони здоров’я, у Міністерство фінансів. Щомісячно є наші листи-звернення. Через управління охорони здоров’я, через міську владу ми пишемо листи. Для того, щоб доплачувати сімейним лікарям, необхідно кошти.

 

БОГОМОЛЕЦЬ О.В. У мене тоді пропозиція відразу до Віктора Вікторовича, щоб нам на наступний рік в бюджет, щоб  ви перерахували, скільки потрібно,  і ми на наступний рік прийняли рішення Комітету охорони здоров’я.

 

МУСІЙ О.С. В Законі про організацію медичного обслуговування  передбачено  співфінансування з різних рівнів бюджету. Якщо ми приймемо закон…

 

БОГОМОЛЕЦЬ О.В. Але закон ще не прийнятий.

 

ІЗ ЗАЛУ. Закон треба прийняти терміново.

 

БОГОМОЛЕЦЬ О.В. Ми ж не проти.

 

ІЗ ЗАЛУ. (Без мікрофону) … прийняти субвенцію - і буде все нормально, як  …. Допомозі – 20-20. І там прийняти для сімейних лікарів.

 

ІЗ ЗАЛУ. (Без мікрофону) Вони є не обов'язковими.

 

ІЗ ЗАЛУ.  Необов'язково. Те, що є на місцевому рівні, не обов'язкове.

 

БОГОМОЛЕЦЬ О.В. Я можу просити присутніх тут начальників, заступників начальників управлінь, щоб написати на Комітет охорони здоров'я, щоб ми прийняли відповідне рішення Комітету охорони здоров'я і спрямували його Міністерству охорони здоров'я, для того щоб бюджет, який буде формуватися на наступний рік, щоб цієї проблеми не було. Можете таке зробити?

 

ІЗ ЗАЛУ.  Полтава, ви ініціювали, від вас чекаємо. 

 

ІЗ ЗАЛУ.  Добре, питання вирішили.

 

БОГОМОЛЕЦЬ О.В. То відповідальна Полтава?

 

ІЗ ЗАЛУ.  Тому я вважаю, що сімейна медицина має бути, вона є і має в подальшому тільки з доопрацюваннями. Ну, все, дякую за увагу.

 

БОГОМОЛЕЦЬ О.В. Дякую, дякую за оперативність і конструктивність.

Запрошую головного позаштатного спеціаліста МОЗ України зі спеціальності "організація охорони здоров'я та соціальна медицина" - Лехан Валерія Микитівна, завідувач кафедри соціальної медицини.

 

ЛЕХАН В.М. Шановна президія, шановні присутні! У мене досить складне завдання, оскільки мова йде про те, що я повинна говорити про українську модель первинної допомоги, про те, що зроблено і що необхідно зробити.

Я хочу сказати, якщо ми трошки декілька слайдів вниз, і от перед вами – набір компонентів, які складають сучасну модель первинної медико-санітарної допомоги, створену на засадах сімейної медицини. Ця модель формувалася протягом останніх, скажемо, 15 років, спочатку нульових. І це досвід Комсомольська, і це досвід Вознесенська, це і проект Єврокомісії, це і досвід пілотних регіонів за останні 4 роки. Тобто це тривалий шлях. І от сформувалися такі компоненти.

Я хочу сказати: якщо узагальнити оці питання, які потрібно вирішити для того, щоб дати новий товчок для розвитку первинної медико-санітарної допомоги, то мені здається, що ті проблеми можна розділити на дві частини. І це видно із попередніх виступів. Перша частина – це менеджмент. Менеджмент на рівні закладів, на рівні центрів первинної медичної допомоги, менеджмент на рівні органів управління охороною здоров'я, це, перш за все, регіональних. І необхідність удосконалення нормативної бази як законодавчої, так і на урядовому рівні. І це різні завдання.

От, наприклад, перший компонент – це розмежування юридичних фінансових структур первинної і вторинної допомоги. Ця проблема дуже важлива, оскільки вона вперше в нашій країні дозволила зробити первинну допомогу пріоритетною. Вдвічі в країні в цілому, не в пілотних регіонах, а в країні в цілому збільшилися обсяги фінансування первинної медичної допомоги. Поліпшилось, все-таки, хоч колеги, які виступали переді мною, говорили про недостатність, устаткування. Але це не можна порівнювати, наприклад, з п'ятьма роками тому. Тобто рівень обладнання зріс, і капітальний ремонт, і машини, і арми, і таке інше. Але процес це дуже болючий, тому що ми рухаємося, як рак – задом наперед. Тобто всі країни, у них була соло практика, приватна, потім групова, потім трасти. Тобто вони від меншого об'єднання до більшого об'єднання рухались. А ми рухаємося навпаки – від поліклінік, розмежовуємося. Це процес болючий, значно більш болючий, ніж об'єднання, про яке я говорила.

Тому тут дуже важливо, тут є такий слайд, що найбільш радикальним способом це є розвиток мережі амбулаторій, підрозділів. І там, де така мережа розвинена в цьому питанні, мені здається, дуже просунулося місто Київ, а в Дніпропетровській області місто Кривий Ріг, де створено багато амбулаторій, наближених до місця проживання населення, і це значно полегшує цю проблему розмежування. Але це кошти і час. І тому менеджмент, який дозволяє розмежувати функції, забезпечити ефективну логістику, організувати графіки прийому фахівців на базі амбулаторій і таке інше, він абсолютно пом'якшує, щонайменше для пацієнтів, для фахівців не дуже, але для пацієнтів значно пом'якшує цю проблему.

Другий компонент – це сімейне обслуговування, посімейний принцип обслуговування, який, мені здається, вже начебто прийняли в країні, але водночас якось досі ведуться певні дискусії з цього приводу – сімейне обслуговування чи не сімейне обслуговування. От Лариса Федорівна приводила приклад, що у семи няньок дитя без ока, коли багато фахівців обслуговує одного пацієнта. І зовсім інша справа, коли лікар загальної практики сімейної медицини виконує функцію і профілактичну, і надання медичної допомоги на ранніх стадіях, і адвокатську функцію. Тобто він є представником пацієнта  при всіх проблемах здоров'я перед фахівцями, перед іншими закладами.

Мені здається, що ми при навчанні, при тренінгах мало уваги звертаємо, і це питання, які треба, як мінімум, на післядипломному навчанні ставити і навчати людей, я маю на увазі сімейних лікарів, щоб вони могли виступати такими адвокатами своїх пацієнтів.

Третій момент, на який я хотіла звернути увагу, це така тріада. Коли ми говоримо про вільний вибір лікаря, сьогодні тут зазначали, про подушне фінансування на контрактних засадах, на договірних принципах разом з системою направлень. Оця тріада якраз і забезпечує існування сімейного принципу, реальне існування сімейного принципу обслуговування. У нас усе це апробувалося у пілотних регіонах. І виявилося, що жодний з цих механізмів реально не спрацював. Чому не спрацював? Тому що я не зовсім зараз можу сказати, що треба для цього зробити. Мені здається, що це на рівні менеджменту і на рівні нормативних документів, але ні управлінці, ні лікарі не зрозуміли, які вони переваги отримають для себе, якщо оця тріада буде працювати. А насправді це дуже багато стимулів можна отримати: і винагорода для лікаря, і обсяги фінансування амбулаторій і багато ще чого. Тому питання ефективного запровадження контрактних відносин, вільного вибору лікаря, системи направлень – це дуже нагальне питання.

Пропонувати щось, ми запропонували, власне, як до проекту рекомендацій, це питання не нове,  ми його  обговорювали на робочих групах з первинної медичної допомоги, майже всі ці питання, але вони потребують  неформального підходу. І так, щоб кожен пацієнт, власне, відбирав лікаря для того, щоб він йому довіряв,  цьому лікарю і щоб цей лікар представляв його інтереси.

Ще хочу сказати про забезпечення населення сімейними лікарями і знову звернусь до доповіді Лариси Федорівни, де вона говорила, що забезпечення сімейними лікарями зменшує смертність, суттєво зменшує смертність від 5 до 10 відсотків. І що треба звичайно в пріоритетному порядку, це і до Міністерства охорони здоров’я, і до обласних органів управління  охорони здоров’я, в пріоритетному порядку  готувати сімейних лікарів. Єдине, що я хочу сказати, що дуже важливо, щоб ми не забули, що у нас не лише сімейна медицина існує, а взагалі система охорони здоров’я в цілому, і що коли ми в пріоритетному порядку готуємо сімейних лікарів, щоб ми не забули, що треба ще готувати і неонатологів, у нас сьогодні є дефіцит неонатологів, наприклад, в центрах перинатальної допомоги, навіть такі дефіцитні спеціальності.

Тобто є проблема, яку я хочу визначити таким чином, що нам необхідно зробити таку модель прогнозу потреби у лікарях різних спеціальностей. Колись, багато років тому, ми з Юрієм Васильовичем Вороненком були на одному семінарі в Данії, де така модель запроваджувалась, нам її презентували. Це вже було давно, вона вже втратила свою актуальність. Нам треба зробити свою, щоб розуміти, скільки і яких спеціалістів готувати, щоб не було ям, щоб не було провалів у функціонуванні системи медичної допомоги, щоб роблячи одну добру справу, не копали яму для інших проблем.

Ще хочу торкнутись знову мотивації пацієнтів. Я не згодна з тим, що, як тут говориться, що постанова про фінансування за напруженість праці, що це є саме те, що ми хотіли зробити. Мова йшла про те, щоб люди отримували диференційовану заробітну плату,  словом, відійти від "зрівнялівки". Як людина працює, як інтенсивно і як якісно працює,  таку зарплату вона і отримає. І експериментально це відбулося в "пілотних" регіонах. Методика недосконала. Субвенція, про яку сьогодні говорили, була відмінена, механізм зупинений. На деяких територіях він функціонує (за інтересів місцевої влади), на більшості він зупинений. І тому я, наприклад, вважаю, що це не повинна бути спеціальна субвенція. Я вважаю, що треба надати такі методичні рекомендації, які дозволили б у кошториси закладів, центрів первинної допомоги внести такі обсяги  фінансування для заробітної плати, щоб можна було платити за обсяг і якість допомоги, щоб це не залежало від бажання: сьогодні уряд хоче – дає субвенцію, чи Верховна Рада, завтра відміняє субвенцію, щоб це вже стало нормою для фінансування. І тому я вважаю, що ця проблема потребує законодавчого вирішення, в тому числі і в законодавчих актах про медичне обслуговування.

І ще одне питання, яке я хотіла б зачепити. Це доля центрів первинної допомоги на сучасному етапі. На сучасному етапі, коли є реформа, децентралізація влади, коли йде пряме фінансування об'єднаних територіальних громад, і ці об'єднані територіальні громади отримують прямо кошти, то мова йде про те, що спотворюється ідея центрів первинної допомоги. У нас, наприклад, низка громад, я знаю, в різних областях називає заклади, які є на їх території, тобто це амбулаторії, вони їх називають центрами, а центри – це аутсорсинг управління. Тобто це управління, яке передано від шести-восьми амбулаторій, де економляться кошти на управлінський персонал, і де сама якість управління стає кращою. І на деяких територіях передали медичну субвенцію на більш високий рівень – районний або міський. Але це, знов-таки, місцеві ініціативи. І я хочу сказати, що там, де передали, частина громад домовилась на договірних засадах, а грошей не дає. А частина громад дає. Тобто це ненормальна ситуація, вона потребує законодавчого обов'язкового врегулювання. В цілому я думаю, що те, що говорили ті люди, які виступали переді мною, те, що скажуть ще наші колеги, я бачила план, можна сказати, що в Україні національна модель первинної медико-санітарної допомоги вже сформувалася. І вектор зрозумілий, і сьогодні нам треба рухатися вперед. У нас весь час мова йде про те, а яку модель ми будемо реалізовувати. Та є в нас модель. Люди говорили, що вона працює, що є ефективні результати. Щось не спрацювало, щось треба дошліфувати. Так треба робити систему, формувати, розбудовувати систему і перестати говорити про різні варіанти і моделі. Різні варіанти, вони складуться, нюанси складуться, коли ми будемо працювати. Дякую за увагу. (Оплески)

 

ШАФРАНСЬКИЙ В.В. Валеріє Микитівно, я, як завжди, позитивно вражений фаховістю вашої доповіді. Вона така, я би назвав її, науково-методична. Я от хочу повторитися, в залі присутні славетні науковці, які внесли серйозний вклад в напрацювання охорони здоров'я і сімейної медицини зокрема. Дуже вдячний, ми з вами провели багато вже робочих нарад, на яких ви внесли свій дуже позитивний вклад у опрацювання нормативних документів. У мене прохання, будь ласка, беріть участь так же активно в засіданнях робочих груп, які спрямовані на покращення нормативної бази первинної ланки. Щиро вдячний вам.

 

ІЗ ЗАЛУ. Дякую.

 

БОГОМОЛЕЦЬ О.В. Дорогі друзі, шановні колеги, якби у нас з  Віктором Вікторовичем була можливість розмножитись "почкованием" чи ще чим-небудь, щоб бути одночасно в декількох місцях, то ми б обов'язково мали надзвичайно велике бажання бути тут далі і слухати вас, і всмоктувати ту інформацію, яка є надзвичайно важливою для нашої діяльності. Ми, на жаль, зараз мусимо йти на подальші наступні наради.

Але ще раз звертаюсь до вас з величезним проханням. Цей "круглий стіл" продовжується, його результатом має стати Резолюція. Резолюція конкретних кроків для дій. Якщо потім щось буде не так у сімейній медицині, щоб ви не казали, що це Комітет з питань охорони здоров'я чи депутати - це ви, це означає, що ви не сказали, не вписали,  не зробили те, що мали зробити. Сьогодні відповідальність на вас – дати нам план, кроки до дій, які ми готові виконувати.

Потрібно змінювати систему фінансування, потрібно змінювати  модель, потрібно змінювати законодавчу базу – будь ласка, ви є фахівці, кажіть, що потрібно робити. Тому що ми фізично, намагаючись зараз максимально зробити кроки по охороні здоров'я, ми фізично не можемо заглиблюватись до маленьких деталей.  Це ваша відповідальність. І закон по автономізації лікувальних закладів – прошу вас, будь ласка, він пройшов перше читання. Він буде готовий до внесення до другого читання.  Якщо ви щось туди не довнесете, що вам потрібно, воно ніяким чином туди не попаде. Ми готові відкрити, ми робимо ці закони для того, щоб полегшити життя українців, щоб життя стало довшим, щоб робота лікарів стала кращою, щоб, врешті-решт, ми були більш щасливими людьми, кожен хто що робить.

Закон по трансплантації. Все, що виходить від Комітету з питань охорони здоров'я – будь ласка,  на рівні начальників управлінь всіх областей, будь ласка, моніторте ті закони, які в Комітеті з питань охорони здоров'я. Ми відкриті до всіх ваших зауважень і пропозицій. Ви ті люди, які виконують і реалізовують ці закони.  І вони мають бути зроблені так, щоб вам легко було це робити. І власне, щоб вони   вирішували проблеми людей.

Я вам ще раз дуже дякую. І дуже сподіваюсь на вашу плідну, ефективну роботу. І прошу пробачення, що не можу добути, як би, до завершення.

Я передаю слово для ведення нашого "круглого столу". І я би просила наших депутатів, якщо тут є ще в залі присутні, прийти до президії. Вестимуть Олег Степанович і Оксана Анатоліївна. 

 

МУСІЙ О.С. Шановні учасники "круглого столу", продовжимо наше засідання. Зараз у нас передбачено тематичні доповіді, які, звісно, трохи коротші, ніж у попередніх виступаючих. До 5 хвилин. Прошу дотримуватись регламенту, тому що ми вже трішки виходимо за регламент, щоб ми встигли до 18-ї години завершити наше засідання.

Слово надаю Скринник Оксані Костянтинівні, представнику Української асоціації сімейної медицини, департамент міжнародного співробітництва. Будь ласка.

 

КОРЧИНСЬКА О.А. Я прошу зазначити, Віктор Вікторович зараз пішов, але залишається директор департаменту медичного Міністерства охорони здоров'я пан Кравченко. Тому він зараз якраз виконавчу владу абсолютно в повному обсязі представляє. Всі ваші зауваження і пропозиції далі інспектуються. Ми так само працюємо в такому самому режимі. Поменше доповідей і побільше пропозицій і проблем. І прошу ще народного депутата Олексія Кириченка, якщо можна, піднятися на сцену, щоб членів комітету було видно.

 

СКРИННИК О.К. Вельмишановні присутні! На сьогодні можливість контрактування сімейного лікаря-приватного підприємця для надання населенню безоплатної первинної медичної допомоги передбачена Основами законодавства України про охорону здоров'я. Однак ця можливість лишається практично нереалізованою. Існує лише один приклад тривалого функціонування такої моделі – у місті Комсомольську Полтавської області в період з 2000 по 2013 рік. Завдяки процесу, розпочатому у 1978 році  в  Алма-Аті, поширилося усвідомлення якісної та ефективної первинної медичної допомоги в системі медичного обслуговування.

Кінець минулого тисячоліття для бюджетної сфери України, як і зараз, був украй складним, отже, у той період важливо було вишукати резерви для забезпечення економічних стимулів у первинній ланці до якісної та ефективної праці. Організаторам охорони здоров'я у місті Комсомольську спало на думку, що особливості оподаткування сімейних лікарів-підприємців дозволяють збільшити особисті доходи сімейного лікаря навіть у межах існуючих обсягів бюджетного фінансування.

 Схематично цей економічний механізм зараз представлений на слайді, але щоб було більш зрозуміло, тут використано вже сучасні дані. Слід зауважити, що система оподаткування у 2000 році була дещо іншою, і вказаний економічний ефект був суттєво більшим. Сімейний лікар-підприємець, порівняно з колегою-бюджетником,  тоді міг отримати дохід більший майже в два рази. Безпосереднім регулятором якості первинної медичної допомоги у зазначеній моделі був договір між центром первинної медичної допомоги і сімейним-лікарем-підприємцем у поєднанні з правом пацієнта обирати та змінювати сімейного лікаря.

 Отже, на відміну від колеги-бюджетника, який отримував тарифну зарплату, сімейний лікар-підприємець отримував фінансування на підставі індикаторів якості, закладених у договорі, та залежно від кількості пацієнтів, які його обрали. У найкращі для цієї моделі роки у місті Комсомольську щорічно укладалися договори з одинадцятьма сімейними лікарями, які охоплювали безоплатним медичним обслуговуванням 40 відсотків населення міста. Крім вказаних, до важливих рис моделі первинної медичної допомоги в місті Комсомольську слід також віднести розміщення сімейних лікарів у амбулаторіях, наближених до місця проживання пацієнтів, та виконання сімейним лікарем функцій "воротаря".

Слід зазначити, що модель була не тільки ретельно розроблена, а й вивчена, і неодноразово. Сама громада міста дуже уважно ставилась до аналізу нововведення і активно поширювала інформацію щодо переваг цієї моделі серед інших громад України.

У 2003 році в місті було проведено громадський аудит якості та задоволеності населення отриманою первинною медичною допомогою. І до сьогодні цей досвід є унікальним для України, досвід оцінки громадою медичної допомоги, яку ця громада отримувала.

Аналітична інформація щодо моделі включена до підсумкових документів двох проектів Євросоюзу, а також проведено науковий аналіз певних аспектів функціонування моделі з 2009 по 2013 роки, коли ця модель вже проіснувала понад 10 років.

 Отже, деякі результати цих оцінок та аналізу. Опитування громадської думки засвідчило більшу прихильність пацієнтів отримувати первинну медичну допомогу у лікарів контрактної моделі. Яскравим свідченням такої прихильності став 2003 рік. Тоді склалася критична ситуація, що могла привести до закриття цієї моделі. Однак пацієнти виявили активність, створили громадську організацію, громадську раду, яка організувала проведення вже згаданого громадського аудиту. І, зібравши позитивні показники діяльності контрактних сімейних лікарів, вони зібрали доказову базу для того, щоб ця модель продовжила існувати.

Застосування контрактної моделі зумовлює зменшення утилізації дорогих видів медичної допомоги. Особливо відчутно це відбилося на зменшенні користуванням екстреною медичною допомогою – майже в половину, а також на 19 відсотків знизився рівень користування вторинною медичною допомогою стаціонарного виду.

 З огляду на зазначене, системне застосування контрактної моделі, за розрахунками, могло б збільшити наповнення ресурсами кожен випадок госпіталізації, консультації та виклику екстреної медичної допомоги. Однак реально цього не відбувалося через співіснування моделей і перетікання коштів на користь клієнтів менш ефективного медичного обслуговування. Лікарі, що працювали за контрактом, демонстрували більшу вмотивованість до продуктивної і якісної праці. Але, швидше всього, це пов'язано, власне, не тільки з моделлю, але й із схильністю самих лікарів бути приватними підприємцями.

Шановні колеги! Сьогодні вже не діють ті норми законодавства про державні закупівлі, які у 2013 році, на жаль, зупинили існування цієї моделі. Але чомусь, незважаючи на те, що законодавство має всі підстави для втілення такої моделі, через ряд факторів ця модель досі ніде не відтворена.

Контрактування сімейного лікаря - фізичної особи-підприємця в українських реаліях є практично можливим і доведено ефективним порівняно з традиційною бюджетною моделлю. Однак, спираючись на світовий досвід і дані доказового менеджменту, необхідно розглянути усі можливі варіанти підвищення якості і ефективності первинної медичної допомоги. Це може бути як аутсорсинг центрами первинної медичної допомоги сімейних лікарів - фізичних осіб-підприємців, а також інші моделі. Наприклад, із застосуванням комбінацій колективної та індивідуальної відповідальності і розподілу спеціалізованих функцій у групових практиках первинної медичної допомоги і великих автономізованих колективах. Це може виявитися більш властивим для України з урахуванням її реальної кадрової ситуації. Дякую за увагу. (Оплески)

 

МУСІЙ О.С. Дякуємо за те, що ви поділились хорошим досвідом. Зараз запрошую до слова Ральченко Ольгу Павлівну, головного лікаря Центру первинної медико-санітарної допомоги № 3 міста Дніпропетровська.

І підготуватись Грицишин Лесі Михайлівні.

 

РАЛЬЧЕНКО О.П. Доброго дня, шановна президіє, шановні колеги! Я головний лікар Центру № 3 міста Дніпропетровська, який створений на базі дитячої поліклініки, і почав працювати з 1 листопада 2011 року. До складу входить 4 амбулаторії. Обслуговує 63,8 тисяч населення дорослих і 11 тисяч 500 дитячого населення. На той час у нас було 14 посад лікарів-педіатрів, 26 посад лікарів-терапевтів. Тому коли в області було прийнято рішення щодо підготовки сімейних лікарів шляхом перепідготовки лікарів-терапевтів та педіатрів, ми склали план перепідготовки на п'ять років, узгоджуючи з кожним лікарем рік навчання на курсах – і направили своїх лікарів на перепідготовку.

Якщо у 2012 році у нас працювало лише 7 сімейних лікарів, то на сьогодні у нас уже 35. 2 терапевти, 4 лікарі-педіатри. Звичайно, на початку реформи були певні страхи, стереотипи та побоювання у мене як керівника закладу, у лікарів первинної ланки, населення з приводу обслуговування певних категорій перепідготовленими сімейними лікарями, і це стосується не тільки дитячого населення, колишніми терапевтами, а обслуговування людей похилого віку з їх "букетом" захворювань сімейним лікарем, який до цього мав досвід роботи тільки з дітьми.

Передача дитячого та дорослого населення проходила в нас лікарям з березня 2012 року. Поступово. І продовжується по сьогоднішній час. Спочатку передали дітей-підлітків, потім з 12 років, з 10-ти, з 6-ти років. З кожним роком збільшується і відсоток охоплення сімейними лікарями як дорослого, так і дитячого населення. На теперішній час 10 лікарів сімейних ведуть  дітей від народження і все населення. А решта лікарів – з 6-річного віку. Таким чином, при кожній кількісній зміні підготовлених сімейних лікарів зросла передача їм як дитячого, так і дорослого населення згідно з посімейними списками і зазначенням соціального статусу. Це діти-інваліди, діти, які опинились у складних  життєвих обставинах, чи з диспансерного обліку. Це відносилось і до дорослого населення.

Планування та перерозподіл дільниць проходили з липня місяця. Це кропітка дуже праця. І до грудня кожного року. При цьому обов'язково у вересні місяці проводилися заходи з вільного вибору лікаря первинної ланки. І ці дані враховувались при розподілі як дорослого, так і дитячого населення вже з 1 січня майбутнього року.

Хочу сказати, так, кількість лікарів сімейних виросла у 5,3 рази, але на сьогодні є проблема кадрового забезпечення, оскільки в закладі працює 44 відсотки лікарів пенсійного віку, 12 – передпенсійного. Ми не змовляючись з донецьким представником одні й ті самі цифри навели, бо це достовірні дані наші.

У зв'язку з переходом до посімейного обслуговування протягом цих років у Центрі постійно проходили тренінги з навчання по педіатрії, терапії, акушерству та гінекології, офтальмології, отоларингології та інших. Для кожного сімейного лікаря та медичної сестри складається індивідуальний план навчання з урахуванням їх рівня теоретичних та практичних знань. І на базі нашого центру створений також міський навчально-тренінговий центр сімейної медицини для лікарів міста. А на базі іншого центру створений такий же центр для медичних сестер всього міста. Такі тренінгові центри створені та працюють в кожному  ЦПМСД міста.

В нашому центрі постійно використовується наставництво як одна з форм навчання на робочому місці. Акцент робиться на практичній складовій. В ході наставництва більш досвідчений і кваліфікований працівник закладу передає знання і навички, які необхідні для ефективного виконання професійних обов'язків. Передання досвіду є одним з основних джерел навчання персоналу, оскільки жоден зовнішній консультант не зможе підготувати працівника-початківця до роботи в межах конкретного лікувального закладу.

Також формуємо роботу так, щоб в одному кабінеті працювали лікарі ЗПСЛ, в минулому терапевти і педіатри. Це сприяє взаємному консультуванню, дає можливість внутрішньої спеціалізації, удосконалення навиків та підвищення знань на робочому місці. Кабінети сімейних лікарів обладнані відповідно до табелю оснащення, складаються з двох чи трьох кімнат. Потрібно мати приміщення для прийому дитячого та дорослого населення, розмежовувати прийом здорових та хворих пацієнтів.

Я не згодна щодо обладнання. Там до самого наказу про обладнання у нас було багато зауважень, ми їх писали до Міністерства охорони здоров'я. Тому що якщо прописано, що для одного лікаря потрібен апарат Рота, він там написаний перед таблицею Сивцева або Орлової, а якщо в кабінеті приймає два лікаря, то що, я буду два вішати? Тоді вже укомплектованість буде 50 відсотків. Цей наказ ще треба багато доопрацьовувати, тоді набагато краща буде укомплектованість.

На завершення хочу звернути увагу на деякі показники стану здоров'я нашого населення, які з упровадженням сімейної медицини не тільки не погіршилися, а значно поліпшилися. Я їх називати не буду, ви бачите їх на слайдах. Тільки можу сказати про одне: малюкова смертність – 4,3-4,6 – це всі діти, які не поступали під нагляд дільничної служби взагалі, всі діти померли в умовах стаціонарів або пологових будинків, маловісні діти.

Якщо на початку реформи у мешканців, які обслуговувалися в нашому центрі, також були побоювання, можна сказати, недовіра до сімейних лікарів, то тепер вже 90 відсотків мешканців самостійно собі вибрали сімейного лікаря. У нас відсутні скарги на організацію роботи, недбалість, неуважність, некомпетентність сімейних лікарів. Звернення є - матеріальна допомога, МСЕКи, аптеки, ліки, - але це зовсім інше питання.

З огляду на вищесказане, вважаємо, що надзвичайно важливо, щоб один лікар відповідав за здоров'я пацієнта, супроводжував його все життя, займався більше профілактикою, а не лікуванням, і цим лікарем має бути сімейний лікар – висококваліфікований фахівець і тонкий психолог, який вміє будувати тривалі і довірливі відносини з пацієнтами, працювати в контакті з колегами, формувати маршрут пацієнта, бути за нього відповідальним.

І вважаємо, що у подальшому поповнення кадрового дефіциту сімейних лікарів в закладах ПМСД повинно здійснюватися виключно сімейними лікарями, що пройшли підготовку в інтернатурі. Потрібно готувати в медичних училищах сестер медичних загальної практики сімейної медицини.

І на сьогодні дуже актуально – це електронний реєстр всіх пацієнтів України і програмне забезпечення.

 

МУСІЙ О.С. Скажіть, будь ласка, буквально дві пропозиції, що з нормативно-правової бази, можливо, із існуючого законодавчого поля заважає вам працювати? Що ми могли би покращити, удосконалити? Щоб ми могли це в резолюцію внести. Є якісь конкретні пропозиції?

 

РАЛЬЧЕНКО О.П. Гарантований рівень безоплатної допомоги на першому рівні. Я думаю, це серед населення відразу підніме престиж і сімейної медицини, і сімейного лікаря. Якщо він прийде в амбулаторію і отримає безкоштовно допомогу, це відразу підніме наш престиж.

 

МУСІЙ О.С. Ввести гарантований рівень, так?

 

РАЛЬЧЕНКО О.П. Так.

І ще хочу сказати, говорили вже багато. У нас на сьогодні з 1 квітня в місті міська рада прийняла рішення про те, що всім бюджетниками, в тому числі медичним працівникам – санітаркам, медичним сестрам, підвищити зарплату на 40 відсотків, це вже здорово. Це одне.

А про обсяг і якість ми… Так, коли були субвенції, ми платили їх обов'язково, але і в минулому році, коли не було субвенції, з економії заробітної плати, у нас була економія, все рівно диференційовано ми платили. У нас була робоча група, ми це показували. У мене є філія, за 7 кілометрів розташована, там 2200 населення, із них 350 дітей, - на одного лікаря. Я не можу там двох, там немає такого, але лікар цей на сьогодні отримує додаткову оплату за обсяг роботи, яку виконує.

А щодо якості, постанова є, ми також на сьогодні рахуємо цей показник, який є по 907-й постанові.

 

МУСІЙ О.С. Дякую вам.

Запрошую до слова Грицишин Лесю Михайлівну – начальника Управління охорони здоров'я Дарницького району міста Києва. Підготуватися Карабаєву Даніелю Таїровичу.

 

ГРИЦИШИН Л.М. Вельмишановна президія, шановні колеги! В процесі реформування системи охорони здоров'я центри первинної медичної допомоги Дарницького району міста Києва вже четвертий рік поспіль мають змогу на законодавчому рівні виплачувати надбавки лікарям первинної медичної допомоги.

Наступний слайд. От вашій увазі представлено моніторинг середніх розмірів надбавок за обсяг та якість на одну фізичну особу працівників первинної ланки протягом 2012-2015 років. Це не є вражаючі цифри. Фактично розмір надбавки за якість коливається від 55 відсотків від посадового окладу, що було 2012 року, до мінімального – 7 відсотків від посадового окладу. Сумарно надбавка за обсяг та якість в середньому становить від 600 гривень до 1000 гривень на одну фізичну особу. В тому числі 40 відсотків становить надбавка за якість. В цифрах абсолютних це буде від 250 до 450 гривень. Чим це обумовлено? Це обумовлено досить громіздким, зарегульованим механізмом обрахування показників, які формують надбавку за якість.

 Основна проблема при нарахуванні надбавки – це організація збору інформації, відпрацювання дієвого механізму із закладами вторинної медичної допомоги. Це консультативно-діагностичні центри, клінічні лікарні, центр екстреної допомоги. Особливо складно це в умовах великого мегаполісу, коли пацієнт має можливість відповідно до профілю бути госпіталізованим в різні лікарні міста. В місті Києві це 38 стаціонарних закладів дорослої мережі та 8 дитячих клінічних лікарень. Великі проблеми є в обміні персоніфікованими даними пацієнтів, оскільки ця стаття у нас законодавчо дуже захищена, інформація про стан здоров'я є конфіденційною інформацією, на жаль, і нам у цьому плані, я вже перейду до пропозицій, дуже поміг би закон про реєстри, який би дав змогу нам формувати наші медичні реєстри і ми б тоді мали змогу обмінюватися персоніфікованими даними. Зараз, на жаль, ми можемо обмінюватися відповідно до законодавчого поля тільки деперсоніфікованими даними про пацієнтів. Проте, не дивлячись на всі труднощі з цього питання, ми отримали досвід, яким не варто нехтувати, адже інформація, що накопичується в процесі нарахування надбавок, дозволяє визначити потребу центрів первинної допомоги в медичній допомозі прикріпленому населенню в розрізі амбулаторій, дільниць, окремих сімейних лікарів. Тобто завдяки нарахуванню надбавок фактично поводиться моніторинг якості надання медичної допомоги в умовах реформування. А це, якщо ми візьмемо процес акредитації, це для центрів первинної медичної допомоги є 10-й розділ – "Якість надання первинної медичної допомоги". Для оптимізації цього процесу при визначені кількості консультативних висновків вторинної медичної  допомоги в Дарницькому районі ця проблема вирішена шляхом обміну між КДЦ і центрами первинної допомоги району протоколами деперсоніфікованої інформації. Це стало можливим завдяки тому, що у всіх центрах району впроваджено автоматизований облік діяльності, автоматизовані робочі місця та обробка статистичних даних. Але, не дивлячись на нові механізми мотивації праці медичних працівників первинної ланки, підвищений розмір середньої заробітної плати працівників "первинки" порівняно з "вторинкою", на жаль, ми не можемо подолати кадровий дефіцит серед цієї категорії медичних працівників. Показник укомплектованості за підсумками 2015 року склав серед сімейних лікарів понад 76 відсотків, а серед дільничних педіатрів – 75 відсотків.

У молодого сімейного лікаря після завершення медичного вузу посадовий оклад 1900 гривень, це аж ніяк не мотивує до працевлаштування…

 

МУСІЙ О.С. Вибачте, це дефіцит чи заповненість – 76 відсотків?

 

ГРИЦИШИН Л.М. Це заповненість. Це відсоток укомплектованості.

 

МУСІЙ О.С. Дякую.

 

ГРИЦИШИН Л.М. Тобто дефіцит виходить у нас 24 і 25 відсотків.

 

МУСІЙ О.С. Зрозуміло.

 

ГРИЦИШИН Л.М. Посадовий оклад 1900 – це є початковий посадовий оклад, як говорила Лариса Федорівна, лікар я без категорії, без дільничності, аж ніяк не мотивує для влаштування в первинній ланці. На жаль, звабити його надбавками за обсяг та якість, які сумарно можуть сягнути в кращому випадку аж 1000 гривень, також не вдається. Я собі дозволю як медичний оптиміст сказати, що назріла потреба перегляду посадових окладів медичних працівників, особливо первинної ланки, та спрощення методики нарахування надбавки за якість в первинній медичній допомозі.

І ще раз хочу попросити комітет, щоб ініціювати розробку закону про реєстри, що нам значно спростило б роботу – працювати з персоніфікованими даними пацієнтів. У мене коротко. Все.

 

МУСІЙ О.С. Дякую.

Даніелю Таїровичу, поки ви будете йти, буквально два слова.

Я попросив би всіх присутніх звернути увагу на зареєстрований спільний наш закон про організацію медичного обслуговування населення. Він вирішує 90 відсотків цих проблемних питань, які ви зараз тут озвучуєте, - і по реєстру, і по оплаті праці, і перехід на контрактні стосунки. Там про те, що лікар повинен почувати себе не в штатному нормативі якомусь невідомо колись ким придуманому і з цією мізерною заробітною платою, а працювати за контрактом, і в залежності від того, який обсяг діяльності він здійснює, отримувати зафіксовану мінімальну заробітну плату, а потім доплати. І щоб це було легалізовано на державному рівні. Тому дуже вас прошу, допоки  ми ще не почали розглядати в комітеті в першому читанні цей законопроект, ваші думки і ваші пропозиції, щоб ми могли щось поправити, можливо, ми там щось не врахували, тому, будь ласка, зверніть увагу на цей законопроект, по суті, це база і фундамент нової системи охорони здоров'я, який вирішує ці питання.

 

КОРЧИНСЬКА О.А. І прошу не відкладати це питання. Тому що ми на днях збираємося добитися його винесення в зал, і на другому читанні вже складніше буде все виправляти, щоб ви розуміли. Тому просимо зараз це зробити. Попередньо ми домовилися зі спікером, що на наступному тижні ми виносимо його на голосування в зал.

 

МУСІЙ О.С. Так. Реєстраційний номер 4456 – про організацію медичного обслуговування населення в Україні. Це не є якісь зміни, це є абсолютно новий законопроект.

Будь ласка, Даніелю Таїровичу.

 

КАРАБАЄВ Д.Т. Високоповажна президія, шановні присутні! По-перше, хотів би подякувати за запрошення виступити з такої високої трибуни і сказати дещо від того регіону, який був в пілоті, який з 2012 року фактично виконував функції передового загону охорони здоров'я, і, на жаль, так і не дочекався підведення підсумків роботи по реалізації закону про пілот. Тому в першу чергу мені хотілося б все-таки запропонувати з такої високої трибуни виконати основні вимоги того закону і все-таки провести підсумки реалізації закону про пілот і сказати все-таки, що було добре і що було погано.

 

МУСІЙ О.С. Але врахуйте, що регламент 5 хвилин.

 

КАРАБАЄВ Д.Т. Я пам'ятаю.

Тому все, що я буду зараз казати, буде супроводжуватися слайдами, але я буду просто коротенько говорити про наш той, на мою думку, позитивний досвід, який є у Дніпровському районі міста Києва, де майже 360 тисяч населення, майже великий обласний центр. І хотілося  б нагадати, що заклади охорони здоров'я, які були реформовані в результаті реалізації "пілоту" в місті Києві, були реформовані саме в комунальні неприбуткові підприємства. І коли ми сьогодні говоримо про те, що є досвід Комсомольська, то є ще й досвід Києва, коли були укладені контракти і угоди з комунальними неприбутковими підприємствами, були визначені індикатори якості надання медичної допомоги і по цих індикаторах оцінювалася ця робота. На жаль, ми сьогодні про цю ситуацію не говоримо і цей досвід не вивчаємо.

Одночасно хотів би нагадати, що реформа була направлена в першу чергу на задоволення потреб населення в отриманні якісної медичної допомоги. І ми сьогодні говоримо тільки про "первинку", але ж була реформована і вторинна медична допомога. І забезпечення взаємодії первинної і вторинної амбулаторної медичної допомоги було основним завданням системи охорони здоров'я в тому числі і в нашому районі.

Хочу сказати, що міф про те, що ми віддалили вторинну медичну допомогу, він був і залишається міфом. Ми фактично створили єдину систему отримання вторинної медичної допомоги. Ми забезпечили виконання принципу, що первинний прийом в першу чергу повинен бути в лікаря первинної ланки, а прийом лікаря вторинної ланки – в першу чергу за направленням лікаря первинної ланки. І це такі основні засадничі засади, принципи, які дали нам змогу збільшити відсоток структури прийому фахівців вторинної ланки. Якщо на початку реформування у нас було десь 10-15 відсотків за направленням лікарів первинної ланки, то 2015 рік ми закінчили вже на 70, а по дитинству на 80 відсотків по направленнях лікарів вторинної ланки, одночасно залишивши можливість в екстрених випадках отримати вторинну медичну допомогу без направлення лікаря.

Вважаємо, що дуже позитивним є у нас досвід реформування лабораторної служби. Ми фактично створили єдиний лабораторний центр, закривши лабораторії в п'яти закладах. Ми створили єдиний лабораторний центр і більше ніж 20 забірних пунктів. Ми забезпечили логістику доставки матеріалів, забезпечили якість отриманих результатів і збільшили кількість обстежень, фактично залишивши вартість обстежень на рівні 2014 року, тільки з урахуванням збільшення вартості ціни на реактиви.

Ще одне питання, яке б хотілося сьогодні зачепити. Це та проблема, яка виникла в особливо великому місті з педіатричною службою і з ставленням населення до того, що ми почали передавати пацієнтів на обслуговування сімейним лікарям.  На жаль, і це правда, ми не маємо сьогодні такого сімейного лікаря, якому б населення довіряло віддати на обслуговування свою малечу, особливо малечу до семи років. Тому мені здається, що настав час все-таки поставитись до цього трішки інакше. Напевне, якщо у нас немає сьогодні проблем з передачею дітей з 12 років на обслуговування лікарям загальної практики сімейної медицини, то для маленьких дітей, для дітей до 7 років, напевне, необхідно залишити педіатрію як фах, незалежно від того, чи він буде в центрі первинної медико-санітарної допомоги, чи в структурі діагностичних центрів як педіатри-консультанти, але це необхідно зробити. Не дай Бог, нам сьогодні знищити такий фах як педіатрія.

Ще одне.

 

ІЗ ЗАЛУ. Але на перехідний період?

 

КАРАБАЄВ Д.Т. На перехідний період, так.

Ще одне, про що я хотів би сказати. Все-таки специфіка розвитку системи охорони здоров'я в сільській місцевості і специфіка розвитку системи охорони здоров'я у великих містах – вони різні. І, напевне, все-таки ми повинні розглядати напрямки реформування в таких великих мегаполісах як місто Київ або міста-мільйонники з певними поправками. Ми на сьогодні маємо проект закону про фінансування галузі охорони здоров'я, там взагалі немає таких закладів, як заклади вторинної ланки, амбулаторні. Все-таки в містах-мільйонниках діагностичні центри як заклади вторинної ланки повинні залишитися.

І останнє, те, про що ми сьогодні говорили. Це те, що Київ має свій досвід, а я голова Київської крайової організації Всеукраїнського лікарського товариства, щодо залучення громадськості до вирішення питань. В травні буде створена київська лікарська рада, куди будуть запрошені фахівці всіх асоціацій і осередки всіх асоціацій, які є на території міста Києва, є вже відповідні згоди представників цих асоціацій, є згода київської міської влади щодо надання київській лікарській раді статусу дорадчого органу при Київській міській раді. Мені здається, що такий досвід можна було б рекомендувати і іншим регіонам. Дякую.

 

МУСІЙ О.С. Дякую, Даніелю Таїровичу.

 

КОРЧИНСЬКА О.А. Дякуємо. Хоча хочу зазначити, з того досвіду, що маємо в "ОХМАТДИТі", дуже часто, на жаль, от і Дніпровський район, Севастопольський, коли Донецька область у нас такі помилки робить, коли невчасно відправляють на консультацію до гематолога. І кілька випадків у мене зараз надзвичайно важких лейкемій і апластичних анемій, коли невчасно було сімейним лікарем, причому при кількох консультаціях, просто не направлено на те, щоб вчасно зробити правильні аналізи і відправити до гематолога. Діти до нас потрапляють потім у вкрай важкому стані тільки тому, що сімейний лікар кілька разів на себе, я вам наведу такі приклади, тому що це і Севастопольський район, і Дніпропетровський, скажімо, конкретно це була вина невчасного направлення, коли заспокоювали батьків, казали, що нічого страшного, і це при апластичній анемії. Тому я кажу, в Києві точно це не повинно бути. Те, що ми можемо вибачити Донецькій області, коли там у нас місяць давали консультацію – туберкульоз, відправили у тубдиспансер в Києві, дитині місяць лікували туберкульоз кісток, а потім виявилося, що це взагалі саркома, уявляєте собі?! Коли привезли дитину в повній паралізації. Ну там ще можна це вибачити, там дійсно все ж таки війна, а Київ – відповідно у вас є і гематологи, і "ОХМАТДИТ", ну не можна такі речі допускати. Причому діти всі були від шести років. Дякую.

 

МУСІЙ О.С. Дякую, Даніелю Таїровичу. Запрошую до слова Владислава Володимировича Одринського, асистента кафедри управління охороною здоров'я Запорізької медичної академії післядипломної освіти.

Підготуватись Бабінець Лесі Степанівні.

 

ОДРИНСЬКИЙ В.В. Шановна президіє! Шановні колеги! Я буду дуже коротко, лаконічно. Що стосується табеля оснащення. Подивіться на слайді, скільки факторів впливає на його формування. І нинішній наказ Міністерства охорони здоров'я, він наразі переглядається. Була робоча група, яка переглядала з урахуванням  зауважень від усіх регіонів України, і по кількісному складу будуть там зміни. Але по змісту самому цей наказ є дуже збалансований, він відповідає міжнародним стандартам. І більшість тих показників, які враховані в оснащенні країн ЄС, а також Австралії, Канади, в цьому переліку є.

Подивіться, як табель оснащення може використовуватись для оцінки того, чим взагалі займається первинна ланка. Це дані з моніторингу 2015 року країн ЄС. Для моніторингу розроблено 9 показників. І вони відображають, чи дійсно це обладнання доступне для лікарів первинної ланки. І ви бачите все це обладнання, воно є в табелі оснащення в нашій країні. Тобто питання не в тому, що саме включено в табель оснащення, а як це обладнання використовується.

От подивіться наступний слайд. Це дані попереднього дослідження Світового банку, як ви знаєте, проект зараз реалізується в Україні, він по всіх "пілотних" областях проводиться. Це те обладнання, яке повинно бути при табелі оснащення для ведення пацієнтів з хворобами системи кровообігу. І ви бачите, що загальний рівень дуже низький, і саме того обладнання, яке не використовується лікарями первинної ланки.

І я в пропозиціях там зупинюсь саме на цьому пункті, чому саме це обладнання не використовується. І подивіться от в цьому переліку, на ваш погляд, якщо у головного лікаря буде стояти питання, що закупити за, наприклад, 10 тисяч доларів, що він купить – апарат УЗІ чи аналізатор, чи, наприклад, тонометри, чи фонендоскопи, чи 300 глюкометрів, чи один апарат УЗІ? Ну питання риторичне, так?

У нас немає культури закупівель. І я дуже вдячний проекту Світового банку, який зараз реалізується, тому що в них питання закупівель поставлено на доказову базу. Подивіться, що внесла доказова медицина в нашу діяльність. Це не тільки сам предмет  доказової медицини, це і менеджмент на основі доказових даних.

І подивіться останній пункт – "Закупівлі на основі фактів". І в нас в країні ще  треба сформувати цю культуру. Я не кажу вже про стандарти СО.

 

КОРЧИНСЬКА О.А. Вибачайте, позаяк президія не бачить слайдів, ви нам прокоментуйте, що таке "закупівля на основі доказових фактів", просто щоб ми розуміли всі спільно.

 

ОДРИНСЬКИЙ В.В. Зараз я покажу слайд. Дивіться, за останні роки у нас було декілька закупівель масштабних в країні для первинної ланки. Це "пілотні" проекти, де було витрачено мільйони гривень. І зараз буде закупівля в рамках проекту Світового банку також на багато мільйонів навіть доларів. І питання, яким чином ми цей досвід узагальнили і надали іншим. Тобто які технічні специфікації, чи є до них доступ? Наприклад, зараз область проводить закупівлі, де вона бере ці технічні специфікації для цього обладнання? Ми не маємо позитивного досвіду. Є приклади, я можу показати, є дослідження Фонду "Відродження", який в пілотних регіонах опитував лікарів, чи використовують вони те обладнання, яке було закуплене в пілотних регіонах. І по деяких позиціях вони казали, що воно недостатньо ефективне або вони його не використовують тому, що не мають навичок, або, наприклад, аналізатор дуже дорогий у витратних матеріалах, і це не було заплановано при закупівлях. Але, на жаль, ми цього досвіду не враховуємо в майбутньому і наші закупівельники на місцях не мають доступу до цієї бази даних. В Британії, наприклад, є спеціальний центр, який займається державними закупівлями, який узагальнює цей досвід. Мало того, вони роблять відповідні рекомендації, вони оприлюднюють технічні специфікації навіть по кожній позиції. Наприклад, якщо ви хочете закупити пульсоксиметр для первинної ланки, вони вам скажуть, які торговці представлені на ринку, з якими технічними специфікаціями це обладнання, наскільки ефективно воно діє, наприклад, протягом 5 років його використання. Ми, на жаль, такого досвіду не маємо. Ми можемо лише користуватися ВООЗівськими документами по технічних специфікаціях.

 

КОРЧИНСЬКА О.А. Тобто ви за табель оснащення, але у той же час, само собою, за децентралізацію, для того щоб на місцях могли визначити, що вони можуть собі дозволити і потягнути в експлуатації, правильно я розумію?

 

ОДРИНСЬКИЙ В.В. Не зовсім так. Тому що, дивіться, якщо, наприклад, зараз проводити децентралізацію, хто буде проводити закупівлі в територіальних громадах? Це не підготовлені фахівці для закупівлі медичного обладнання.

І, звичайно, на те риторичне запитання, яке я ставив спочатку, у них буде однозначна відповідь. Це дуже гарно показати населенню якийсь дорогий апарат, що ось ми закупили за ці кошти, але наскільки він буде впливати на стан із серцево-судинною захворюваністю, це вже інше питання.

 

МУСІЙ О.С. Але ж дорогі апарати на "первинці" не передбачені. Передбачені елементарні речі, які для сімейного лікаря. Навіщо в село закуповувати УЗІ-апарати дорогі?

 

КОРЧИНСЬКА О.А. Я не зрозуміла, яке відношення це має до первинної ланки?

 

ОДРИНСЬКИЙ В.В. Так, саме це розумний підхід. Але на практиці відбуваються інші речі.

Традиційно у первинній ланці, наприклад, у нас використовується фізіотерапевтичне обладнання. Добре, що у попередньому варіанті табелю оснащення записали, що фізіотерапевтичне обладнання після того, як буде закуплене базове обладнання. Наприклад, тонометри лікарі купляють за свої кошти, це не дуже правильно.

 

КОРЧИНСЬКА О.А. Тоді давайте зараз з'ясуємо думку всієї аудиторії, ви за табель оснащення чи у даному разі ви проти? За табель оснащення. Значить, все. Це базове, там, де прописано все чітко.

 

ОДРИНСЬКИЙ В.В. Табель оснащення у нас дуже збалансований і відповідає дуже багатьом європейським стандартам.

 

КОРЧИНСЬКА О.А. Тобто ви маєте на увазі ідеальну модель. Щоб ми зрозуміли, тому що для нас це взагалі дивна ситуація зараз була. Що коли ми вже маємо все необхідне по табелю оснащення, яким чином потім ми розпоряджаємося грошима, коли вже є все, що треба.

 

ОДРИНСЬКИЙ В.В. Так, коли вже є базові речі.

І пропозиція: зобов'язати якийсь центральний орган або створити орган з функцією узагальнення того досвіду закупівель, який проводиться на рівні ПМСД, по всій країні. Тобто зараз це є система "ProZorro". Наприклад, відслідковування тих закупівель, які здійснюються, для того щоб можна було узагальнювати цей досвід і щоб цим досвідом користувалися інші.

І останнє. На додаток до того, що казали попередні доповідачі. Навіть найкраще обладнання, яке буде закуплене, не буде використовуватися, якщо у лікаря не буде  мотивації для його використання. Тому Постанову Кабміну про оплату за обсяг та якість треба переглянути і прибрати з самої постанови пункти про показники. Тобто показники краще хай вирішує Міністерство, наприклад, своїми наказами. Постанова хай буде базова, а показники змінюються в залежності від ситуації і тої політики, яку проводить Міністерство охорони здоров'я. Дякую за увагу. 

 

МУСІЙ О.С. Дякую, Владиславе Володимировичу.

Запрошується Бабінець Лілія Степанівна – завідувач кафедри первинної медико-санітарної допомоги та загальної практики сімейної медицини Тернопільського державного університету імені Горбачевського. Підготуватись Хіміон Людмилі.

 

БАБІНЕЦЬ Л.С. Вельмишановні народні обранці, вельмишановні колеги, присутні в залі! Ну, те, що сімейна медицина є найбільш досконалою, економічною моделлю (надання первинки), ми це зрозуміли і це доведено багаторічним міжнародним доказовим досвідом, і це актуально для України і потребує ефективної підготовки кадрів у цій сфері. А це забезпечення не просто висококваліфікованими, але вмотивованими (саме головне) лікарями загальної практики – сімейними лікарями. Для цього ще з студентської лави необхідно формувати нам філософію сімейного лікаря для всіх (я хочу підкреслити) лікарів, не залежно, де вони будуть працювати, - на первинці чи на вторинній і третинній навіть сходинці надання допомоги.

Всі повинні зрозуміти, я буду говорити банальні речі, що лікар загальної практики – це особливий спеціаліст, який, по-перше, надає допомогу населенню протягом усього життя, що він є багатопрофільний, тобто не просто терапевт, але й педіатр, хірург, невролог у межах функціональних повноважень. І те, що він є менеджер і економіст, формувач маршруту пацієнта і експерт у визначенні працездатності, і виконавець профілактичних заходів.

Для цього ми пропонуємо дуже прості кроки, виходячи з того, що ми маємо нормальну систему медичної освіти, і революції тут робити не потрібно. Треба випустити лікаря, просто лікаря загальної практики. Що для цього ми пропонуємо зробити? Перше. У програмі викладання всіх кафедр медичних факультетів, особливо клінічних кафедр, закласти зміни мотиваційного характеру щодо пріоритетності сімейної медицини, не змінюючи якихось особливо програм.

Друге. Посилити практичну орієнтованість медичної освіти за фахом "загальна практика, сімейної медицини", виконуючи наскрізну програму формування практичних навичок. Богу дякувати, вона вже прийнята у нас.

Третє. Розробити національну мультидисциплінарну програму викладання дисципліни "загальна практика, сімейна медицина" на додипломному рівні. За основу ми пропонуємо взяти вже попередньо розглянуту і рекомендовану Українською асоціацією сімейної медицини програму. Вона апробована протягом 17 років у Тернопільському медичному університеті і має повний комплект методичного забезпечення трьома мовами: українською – державною і для іноземців – російською і англійською. Програму створено за рахунок годин і викладацького складу базових дисциплін: внутрішні хвороби, педіатрія, хірургія, акушерство і гінекологія - із врахуванням специфіки роботи сімейного лікаря і викладанням дисципліни саме на шостому курсі, коли вже сформований основний базис знань. Вона розрахована саме для роботи лікаря загальної практики на прикладі основних, найбільш поширених у практиці первинної медичної допомоги, а не просто лиш би про що поговорити. Вона чітко імплементована в міжнародну систему, відповідає семи кредитам ICTS за міжнародними стандартами.

Затвердити також програму амбулаторної виробничої практики студентів після 5-го курсу медичного факультету з відпрацюванням її на клінічних базах саме на рівні ПМД під контролем кафедри сімейної медицини. Хочу підкреслити, що зміни, які ми пропонуємо, не передбачають додаткових економічних витрат. Вони можуть бути проведені за рахунок переорієнтації наявних навчальних годин і без залучення додаткових кадрів, що є суттєвим в умовах скорочення аудиторних годин у зв'язку з введенням в дію норм нового Закону про вищу освіту. Тому ми просимо профільний комітет Верховної Ради сприяти на рівні МОЗ, сформувати робочу групу з залученням фахівців базових клінічних кафедр сімейної медицини, а також представників української асоціації сімейної медицини для внесення змін до системи додипломної медичної освіти. І з врахуванням вищенаведених пропозицій ініціювати розробку і затвердження державної національної мультидисциплінарної програми викладання загальної практики сімейної медицини на додипломному рівні і сприяти на рівні МОЗ і МОН уже відкриттю аспірантури за спеціальністю "загальна практика сімейної медицини" у медичних вузах за відсутності захищених, поки що, на жаль, докторів медичних наук за цим фахом для забезпечення профільних кафедр відповідними науково-педагогічними кадрами.

Знаєте, я сьогодні щаслива хоча би тим, оскільки я оптиміст в житті, що всі пропозиції, які особисто я подавала, і ми з Ларисою Федорівною подавали від правління, вони увійшли в Резолюцію. Це здорово. І це лишає надію на те, що ми почнемо-таки формувати менталітет сімейного лікаря від першого курсу, не плодячи "лишніх" курсів, циклів, знаєте, не протиставляючи педіатрію іншим спеціальностям.

 Ви знаєте, я коли слухаю, можна я відступлю, я одне слово емоційно скажу. Як можна, практики, хто тут є? Що таке педіатр дільничний? Він обслуговує, ми знаємо, 700-800 діток, правда ж? Як можна в сільській місцевості забезпечити швидку і доступну допомогу оцим педіатром? Скільки у нас села вимирають, скільки діток? На скільки сіл той педіатр буде? На 5-6, правда? А от якщо "сімейника" навчити, дати більше  годин за цією кредитно-трансферною системою, перевести з педіатрії в "сімеєчку", розумієте? І все, і ми наблизимо допомогу! (Оплески) Ну це ж так просто. А те, що на вторинній ланці, в діагностично-консультативних є педіатр, так він є, він завжди був, і він має бути суперфахівець.

 І не треба казати, що ми щось знищуємо. Ми не протиставляємо, ми повинні йти в одному тандемі. Це дуже зрозумілі речі. Просто. Дякую вам за увагу. (Оплески)

 

КОРЧИНСЬКА О.А. Дуже вдячні. Олександре Миколайовичу, післядипломна освіта не залишиться без хліба. Повірте. Але ми просимо підтримати зараз.

 

(Шум у залі)

 

КОРЧИНСЬКА О.А. Я бачила вашу реакцію, тому в Резолюцію ми це включили.

 

ІЗ ЗАЛУ. Я хочу сказати, якщо дозволите. Справа не в післядипломній освіті і хто залишиться без хліба. Людина, яка вміє працювати, без хліба не залишиться. Але я хотів сказати не про це. Мова йде, треба розрізняти речі щодо (нерозб.) додипломної підготовки в напрямку загальної практики сімейної медицини і щодо прийнятої у всьому світі додипломної підготовки. До речі, підтриманий Україною Болонський процес говорить про те, що виходить із шостого курсу лікар, а ніяк не лікар загальної практики. А загальна практика сімейної медицини, якщо ми говоримо про далі науковий ступінь, відповідні спеціалізовані ради, то вона є такою є професією, як педіатрія, хірургія, акушерство і гінекологія, отоларингологія, і потребує, як прийнято Всесвітньою федерацією медичної освіти,  спеціалізованої підготовки. Бо медицина відрізняється від інших професій у світі тим, що видача диплому про вищу освіту не дозволяє працювати практично з пацієнтом. І тому "загальна практика, сімейна медицина" не може бути випущена на додипломному рівні.

 

ШАФРАНСЬКИЙ В.В. Абсолютно правильно.

 

КОРЧИНСЬКА О.А. Інтернатура нікуди не зникає, ми правильно зрозуміли Лілію Степанівну. Я думаю, що ми її тільки всі підтримуємо.

 

ІЗ ЗАЛУ. (Без мікрофону) Всі правильно розуміють цю ідею, мова іде про факультет загальної практики.

 

КОРЧИНСЬКА О.А. Лілія Степанівна! Правильно в даному разі висловилися? Ми це відобразили в Рекомендаціях.

 

МУСІЙ О.С. Диплом лікаря має бути, а не диплом сімейного лікаря. Такого диплому "сімейного лікаря" (диплому!)… Є спеціальні спеціалізації після отримання диплому. І це зрозуміло. Ніхто, я думаю, тут заперечувати цьому не буде. Просто треба було пояснювати це.

Ви щось хотіли ще прокоментувати?

 

ІЗ ЗАЛУ. (Без мікрофону) Просто два слова.

 

МУСІЙ О.С. Прошу.

 

ІЗ ЗАЛУ. Просто щоб зрозуміли. Ось ви сказали, що предмет "сімейна медицина", але предмет, який має всього 90 годин, а з них 50 тільки аудиторних. Що це за предмет? Вважайте, його нема. Ми пропонуємо переорієнтувати деякі години "внутрішніх хвороб", "педіатрії", розумієте? Базових. І створити 360 годин… (Загальна дискусія), щоб розставити акценти, дати заключний акорд. А як виписати лікарняний, а як реабілітацію провести, а як боротися з факторами ризику?

 

МУСІЙ О.С. Дякуємо, дякуємо! Зрозуміло.

Запрошується Хіміон Людмила Вікторівна – завідувач кафедри загальної практики сімейної медицини Національної академії післядипломної освіти імені Шупика. І підготуватися Барні Ользі Миколаївні.

 

ХІМІОН Л.В. Вельмишановна президія, шановні колеги! Коротко щодо здобутків, проблем і наших пропозицій у освіті сімейних лікарів. (Будь ласка, наступний слайд) Згідно визначення Всесвітньої організації охорони здоров'я сімейний лікар є тим лікарем, який найбільше впливає на стан здоров'я населення. Тому я думаю, що всі мене підтримають в тому, що освіта, підготовка такого лікаря має стати дійсним пріоритетом державним в політиці взагалі охорони здоров'я. Тому що без цього ми не досягнемо покращання стану здоров'я населення.

І сьогодні, говорячи про здобутки, я хочу з гордістю сказати, що в нашій країні побудовано дійсно систему кваліфіковану і ефективно діючу післядипломної освіти, на яку можуть рівнятися багато інших країн, які намагаються тільки таку систему створити. І ця система післядипломної освіти може цілком забезпечити потребу держави і в підготовці сімейних лікарів, і в забезпеченні безперервного професійного розвитку, і в проведенні наукових досліджень. Але необхідно абсолютно цю систему використовувати доцільно і раціонально. Чому? Тому що більшість на сьогоднішній день випускників медичних вузів, вони приходять в інтернатуру за спеціальністю "загальна практика, сімейна медицина", до 70 відсотків. І організувати цю підготовку необхідно на базі, як це правильно сказала Лілія Степанівна, переглянутої програми їх підготовки на додипломному рівні.

Я згодна з Лілією Степанівною, що факультет… Нам немає необхідності організовувати факультети, але наповнення програми і годинами, і контекстуальне наповнення, воно повинно бути переглянуте. Будь ласка, наступний слайд. І для того, щоб зі студентської лави сформувати мислення сімейного лікаря, підготувати до філософії сімейної медицини, і до подальшого навчання в інтернатурі. Будь ласка, наступний слайд.

Які з цього приводу ми просимо внести пропозиції? Це підтримувати створення робочої групи по перегляду навчальної програми на додипломному рівні для того, щоб привести у відповідність і наступність  з програмою інтернатури. Враховуючи те, що на сьогоднішній день нашими зусиллями післядипломної освіти в дуже короткі, просто воєнізовані строки, підготовлено значну кількість лікарів, які пройшли навчання, вдумайтесь, терміном чотири місяці очного навчання, сімейний лікар у нас готувався. 40 відсотків тих лікарів, які зараз працюють в Києві, в Київській області, в "пілотних"  регіонах, це лікарі, які готувалися чотири місяці очного циклу. Вони потребують подальшого навчання. Тому ми пропонуємо внести обов'язковим пунктом в документи, які регламентують проведення атестації саме сімейних лікарів, це навчання обов'язкове в закладах післядипломної освіти на спеціалізованих кафедрах не менше ніж 39 годин на рік. Будь-яке інше навчання може проводитись, і воно проводиться і в рамках професійних асоціацій, і активно долучаються професійні асоціації, проводяться і семінари, і конференції, і інші заходи. Будь ласка. Але обов'язково кожного року в закладах післядипломної освіти, тому що вони були підготовлені в дуже короткі строки, просто у військових умовах, ці лікарі. І забезпечити обов'язкове їх навчання на циклах передатестаційної підготовки очних, а також на спеціалізованих кафедрах, щоб допомогти надолужити оцей короткий термін навчання.

І в подальшому ми звертаємося до комітету Верховної Ради, до Міністерства охорони здоров'я, до держави: будь ласка, сформуйте державне замовлення, скільки ви надалі хочете бачити сімейних лікарів і з кого вони будуть готуватися, з яких спеціалістів. От залишається зараз на первинній ланці в поліклініках наших неврологи, травматологи. Планує держава з них щось змінювати чи куди це все буде рухатись для того, щоб ми це планово могли підготувати і інші програми, тому що  з невролога і травматолога підготувати сімейного лікаря – це повинна бути інша навчальна програма, інші строки, так, і переглядати ці строки треба набагато частіше ніж це робиться зараз в плані їх продовження. Ні за чотири, ні за шість місяців з іншого спеціаліста перепідготувати сімейного лікаря практично неможливо. Тому просимо сформувати от таке державне замовлення і підрахувати, скільки і кого нам необхідно.

Що ще мені хочеться сказати також щодо цієї такої педіатричної карти, яка зараз розігрується у нас в країні, не тільки в Києві, а будь-де. Ми почули з попередніх доповідей, що існує значний дефіцит лікарських кадрів. Сьогодні по Києву 30 відсотків є дефіцит кадрів. Як у такому випадку можна говорити, що цей сімейний лікар працює гірше, ніж педіатр? Він просто там не працює, його немає, цього сімейного лікаря. І як спеціаліста не назви - педіатр, сімейний лікар – якщо він підготовлений добре і якісно з цієї проблеми, немає значення, як його назвати – педіатр чи сімейний лікар, чи якось по-іншому. Він справиться з цією компетентністю – ведення дітей від нуля і так далі. І до самої смерті інших пацієнтів. Мій досвід як викладача, то я можу сказати, що педіатри, які навчалися у нас на кафедрі, з яких ми готували сімейних лікарів, вони були набагато гірше підготовлені загалом по медичних питаннях, і вони набагато більше боялися працювати, тому що педіатрія – це досить звужена щодо нозології спеціальність, будемо говорити прямо. І вони зовсім не мали досвіду і ніякого бажання працювати з дорослим населенням. І їм було набагато складніше.

Тому я пропоную не звинувачувати сімейного лікаря, не протиставляти сімейного лікаря і педіатра. Необхідно лише підготувати його так, щоб він добру мав компетенцію в питаннях дитячого здоров'я, будемо говорити. Дякую за увагу.

 

МУСІЙ О.СМ. Дякую вам. (Оплески)  

Барна Ольга Миколаївна, будь ласка, вам слово. Підготуватися Нетяженку Василю Захаровичу.

 

БАРНА О.М. Шановна президія, шановні колеги! Надзвичайно велике задоволення від такого засідання. Ну, я сподіваюся, що воно в наступному буде плідне, але дуже активне і що стосується справи обговорення.

Моя презентація стосується такого, я би сказала, стратегічного напрямку сімейної медицини, як профілактика. Сьогодні багато говорилося. І, власне, Олег Степанович розпочав з того, що сімейна медицина неможлива без повноцінної профілактики, що сімейна медицина повинна кооперуватися з громадським здоров'ям, і лише в цьому випадку ми досягнемо тих результатів, про які сьогодні говорила Лариса Федорівна, в найбільш розвинутих країнах, де дійсно сімейна медицина і обслуговування на первинній ланці дає кращі результати, ніж по збереженню здоров'я і більшу кількість збережених років, ніж інші напрямки.

Традиційно сформовано, що сімейна медицина робить великий акцент на профілактичну медицину. Але якщо на етапі створення цієї спеціальності, тобто в 70-х роках минулого століття, можливо, більше ще стояв акцент на боротьбі з інфекційними захворюваннями, на боротьбі за чисту воду і так далі, то сьогодні акцент в сімейній медицині, в профілактиці, повинен стояти на профілактиці хронічних неінфекційних захворювань. І оскільки боротьба з хронічними неінфекційними захворюваннями стоїть не лише в напрямку медичної спеціальності, це кооперація з іншими інституціями, перш за все, з державою, далі, дуже важливо, - з засобами масової інформації, тому що лише така комплексна взаємодія (власне, в Україні створюється зараз оця інституція громадського здоров'я) може забезпечити боротьбу з тими факторами ризику, які є найважливішими в формуванні більшості секторів смертності на сьогоднішній день.

Тому говорити про те, що сімейна медицина лише надання медичної допомоги – це неправильно. Сімейний лікар – це людина, це особистість, яка стоїть в основі і в центрі громади, яка сама задає тон оцього – і здорового способу життя, і збереження здоров'я. І це дуже важливо. І важливо, щоб кожний лікар це розумів. Але, звичайно, розумінням ми не досягнемо всього. Це повинна бути і мотивація, в тому числі фінансова, і відповідальність і громади, і лікаря за збереження здоров'я, і, можливо, введення навіть якихось штрафів за те, що не проводяться профілактичні огляди, коли людина не з'являється до лікаря, не спостерігається і так далі.

І ще одне, що я хочу сказати. Я проти дискримінації по віку. Але я думаю, що майбутнє сімейної медицини – за молодими. І справжній сімейний лікар буде той, який впитав цю ідеологію з самого початку. І я хочу абсолютно підтримати те, що говорила Лілія Степанівна стосовно додипломної освіти. Дуже важливо сформувати оцю філософію сімейної медицини не лише на шостому курсі, як є на сьогоднішній день.

Тому, перше, я приймаю оці всі пропозиції, підтримую, озвучені Лілією Степанівною. Друге. Я хотіла би прокоментувати висловлену пропозицію про створення факультетів сімейної медицини. Ну, можливо, це спірне питання, але я думаю, що воно не є нераціональним. Тобто це справа вузів в умовах їхньої автономності вирішувати, чи мати такий факультет чи ні. Але я думаю, що такі факультети можуть мати право на існування, особливо для організації оцієї координаційної ролі, якщо ми говоримо про міждисциплінарну програму. Дякую за увагу.

 

МУСІЙ О.С. Дякую.

Можливо, два-три слова коментаря. Чи є тут присутній хтось із керівництва додипломних університетів наших? На жаль, немає. Ви бачите, тільки викладачі. Бо я бачу: післядипломне представлене якраз так, як потрібно, всім провідним складом післядипломної освіти. А додипломної, на жаль, немає.  І я думаю, що це треба буде відобразити також, особливо звертаю увагу секретаріату, в наших резолюціях по додипломній освіті. Безумовно, в умовах автономізації ми мали би думати про дуже правильну тезу – держзамовлення, яке є. Однозначно воно повинно бути.

Ви знаєте, що за попередніми розрахунками в Україні має бути 30 тисяч лікарів. Коли 33… Зараз там території відпали. Ну, умовно кажучи, 30 тисяч сімейних лікарів повинно бути в Україні. На сьогодні реально їх там існує 8. Із них 5 – перековані кадри передпенсійного віку, які сімейну медицину, ну, просто так… це не є їхнім внутрішнім покликанням. А реально тих сімейних лікарів є 10 відсотків. Якщо держава зобов'язана думати про здоров'я населення і про людей, держава зобов'язана сформувати державну політику підготовки якраз оцих 30 тисяч випускників, які мають стати сімейними лікарями. І це ж зрозуміло.

У нас на сьогодні медичні університети випускають 5 тисяч лікарів на державному замовленні. Тому, можливо, на цей період в умовах автономних закладів охорони здоров'я, який буде під час автономізації, напевно, я думаю, що закон, все-таки, буде ухвалений, і автономних вищих навчальних закладів Закон про вищу освіту, який дає можливість, можливо, доцільно зробити  десь якесь і таке "пілотне" навчання ефективності чи неефективності випуску цього сімейного лікаря. Але це буде в тому випадку, якщо ми ухвалимо у Верховній Раді ще один базовий закон, називається "Засади державної політики охорони здоров'я". Там абсолютно чітко прописано – планування на сім років і повернення до того часу, коли була у нас планова економіка. Ви знаєте, ми так критикуємо, кажемо – планова економіка, це був Радянський Союз, це було неправильно. Західний весь світ планує навіть свої конференції на два роки вперед. Буває і більше. Але менше року там уже нічого не планується. Навіть звичайні зібрання. Тому абсолютно правильним буде повернення до того, що ми маємо скласти план нарешті на підставі вже закону. І це буде обов'язком Міністерства охорони здоров'я як центрального органу виконавчої влади, який формує державну політику в охороні здоров'я. І це прямо передбачено цим проектом закону, як потім проект розвитку системи охорони здоров'я, де додипломна освіта буде гарантована, в тому числі і гарантоване державне замовлення, гарантовані кошти, на сім років закладені наперед. Це абсолютно  змінить наше бачення.

І це "гасіння пожежі", що то перековуємо кадри зі старих кадрів, то ще щось там робимо, що є не зовсім правильним і ефективним. Тому зверніть увагу також на цей проект, бо він, я думаю, найближчим часом теж буде розглядатись у Верховній Раді, щоб ми мали розуміння і підтримку теж з боку медичної спільноти, яка опікується проблемою сімейної медицини.

 

КОРЧИНСЬКА О.А. Я би просила секретаріат комітету обов'язково зараз включити якраз до Рекомендацій по МОЗу, по  Міністерству охорони здоров'я, що сформувати державне замовлення. Тому що законом, дійсно, передбачається на сім років, що ми з вами повинні формувати. І зараз обов'язково щоб це було, обов'язково. Тому що у нас з вами на даний момент з цього року почнеться певна конкуренція велика між цивільною і в тому числі військовою медициною, тому що у нас є законопроект, котрий підтриманий в першому читанні про те, що ми повертаємо військові кафедри у всі медичні вузи.

І хочу вам сказати, що в даному разі  Міністерство оборони  це зробило для того, щоб військові лікарі, навіть не лікарі, а медики в даному разі – військові, мали  гарантовану заробітну  платню від семи тисяч гривень. Вона вже діє, ця заробітна платня. І зараз у нас починаються агітаційні тури, це я вам кажу як заступник голови якраз Військово-цивільного штабу України, що у нас зараз Міністерством оборони ми сформували цілі бригади госпіталів-воєнкоматів, котрі будуть їздити по ваших районних лікарнях, і в першу чергу на первинну в тому числі, агітувати іти до себе, тому що там гарантовано в даному разі фельдшери мають від семи тисяч зарплати. Від семи! А лікарі, особливо якщо вони їдуть в зону АТО в госпітальну ланку, мають мінімально 11 тисяч гривень. Мінімально. І прошу це зазначити, що це не фантастика, це вже дійсність. Вже підписані. І тому в даному разі у нас з вами не вистачає в цивільній медицині, а буде ще така конкуренція. Тому надзвичайно важливо, дійсно, це все сформувати.

 

МУСІЙ О.С. Василю Захаровичу, будь ласка, вам слово. Нетяженко Василь Захарович, головний позаштатний спеціаліст Міністерства охорони здоров'я зі спеціальності "терапія" і завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб номер один Національного медичного університету імені Богомольця. І підготуватись останньому виступаючому, який передбачений, Шекері Олегу. Будь ласка.

 

НЕТЯЖЕНКО В.З. Чесно кажучи, не знаю, з чого розпочинати, тому що у мене таке відчуття, що я якось не сюди вписаний. Вписаний? Ну тоді якщо так, то дозвольте.

 

МУСІЙ О.С. Василю Захаровичу, я думаю, що ви вписані абсолютно логічно, тому що найкраще запам'ятовується те, що на початку, і те, що в кінці. Скажімо, той великий прорив, який ви зробили в реімбурсації і поверненні насправді по неінфекційних захворюваннях, і насправді та ганебна практика колишнього уряду, який скасував оцю вашу програму, яка рятувала 35-45 тисяч життів людей щороку, і коштувала вона всього-на-всього 200 мільйонів гривень, і це  просто знищення, насправді знищили 70 тисяч населення через відсутність цієї програми. І я це коли був ще очільником в уряді, говорив щоденно на засіданнях, що це не можна робити, і продовжую робити як народний депутат. І я думаю, що цей досвід ваш, це насправді настільки позитивний, який  треба розповсюдити не тільки на артеріальну гіпертензію, а можливо, і на інші захворювання. Вибачте. Будь ласка.

 

НЕТЯЖЕНКО В.З. Я дуже вам гарно дякую за те, що попрацювали люди, залишилася тільки одна область, яка пішла по цій лінії, це Вінниця, які за рахунок місцевого бюджету виділили там, я точну не знаю цифру, півтора чи два мільйони гривень для того, щоб продовжити цей проект безпосередньо на місцевому рівні. А люди ходять до нас весь час, звонять, виясняють, просять. Ми чітко і ясно знаємо, ми вже знайшли будь-які варіанти. Тобто подивіться, це окремо, крім моєї доповіді, якщо взяти середню вартість лікування, причому дуже спекулюють багато лікарів тим, що препарат один кращий за другий. Я порахував, середня вартість лікування коштує приблизно 80 гривень – на місяць лікування, де у хворого можна контролювати артеріальний тиск і не допустити його до інсульту. Якщо порахувати всі ці кошти, то на Україну серед усіх треба 800 мільйонів. А серед цієї категорії людей, якщо вони будуть  сплачувати 50 відсотків, сам пацієнт, і 50 відсотків буде сплачувати держава, то виходить всього-на-всього при теперішньому розкладі тільки 400 мільйонів. І ми врятуємо разом у нас, як мінімум, приблизно, я не знаю, величезну кількість цих пацієнтів, у нас є по прогностичних таких варіантах.

 Я по іншій такій тематиці хотів би сказати. І розумієте, це в дійсності просто крик душі. Ми ходимо, пишемо, виясняємо. З ким я тільки не зустрічався, знаєте. Так я вам дуже гарно дякую. Я бачу, що ви теж у цьому надзвичайно зацікавлені. І хтось критикував, хтось виясняв. Так, там було неправильно. Хтось там виписував рецепти – дали гроші людям, а вони не знали, ці люди у нас на місцях, що робити з ними, і вони почали ці гроші не знаю куди дівати. Миттєво з'явилися компанії, де вартість лікування була, наприклад, у 4-5 разів більша, ніж потрібно.

Тобто якщо нормально продумати, буде з цього толк. Але я про інше. Дивіться, яка ситуація? Отут, у проекті цьому, чудові, гарні слова, мені багато чого з цього приводу не можна говорити, тому що написано: "Створити раціональний медичний маршрут пацієнта для надання медичної допомоги на первинному та інших рівнях. Розподілити обсяг надання медичної допомоги між лікарями  первинної медико-санітарної допомоги та лікарями-спеціалістами. Обґрунтувати направлення хворих лікарями первинної медико-санітарної допомоги до лікарів-спеціалістів". Це рекомендації до Міністерства охорони здоров'я. Я переконаний, що ми це в принципі виконаємо. Тут немає ніяких у цьому плані проблем. Але подивіться, будь ласка, на цю функцію оцього лікаря-терапевта. Ну при всій повазі моїй до лікарів сімейної медицини, розумієте, виясняти, що все, всі питання вирішаться тільки за їхній рахунок – це не передбачено. За останніх 30 років у нас загальна кількість, немає жодного успіху у профілактиці і лікуванні хворих із серцево-судинною патологією. Ми б'ємося вже який рік поспіль – летальність як була у Києві 18 відсотків від інфаркту міокарда, так вона і залишилася. Причому створюється спеціалізований центр ангіографії і тому подібне, але там береться дуже мінімальна частина. На кого це все припадає? Ну природньо, припадає на лікаря сімейної медицини, щоб він цього пацієнта вивчив, узнав і тому подібне.

Наступне питання, звичайно, важливе в цьому плані. 100 тисяч хворих кожного року по Україні з інсультом, 50 відсотків серед них помирають. Від чого цей хворий з інсультом? Та тільки від гіпертонічної хвороби. Хто цьому хворому може перевірити артеріальний тиск?

І освіта. Через те я тут сімейного доктора абсолютно повністю підтримую, тому що він є близьким. Якщо врахувати мій досвід роботи, коли я ще працював терапевтом, ще "на заре юности", коли ще були ці дільничні лікарі,  то всі мене знали, всі до мене приходили. Навіть на вулиці: "Померяй давление" і все інше. Через те тут я переконаний, що оцей лікар сімейної медицини, але тоді я був дільничним терапевтом. До мене ніхто не звертався з приводу акушерства і гінекології, ще чогось іншого. Ну тепер набагато ширший обсяг роботи.

Тепер дивіться. Загальна кількість терапевтів у нашій державі зараз 12 тисяч. Це загальна кількість терапевтів. Сімейних лікарів теж 12 тисяч. Але лікарів інших професій загальна кількість 30 тисяч. Сюди відноситься 5 тисяч неврологів, сюди відноситься  3 тисячі кардіологів. Якщо порахувати усіх спеціалістів і на них перекинути ту чи іншу частину роботи, був би з цього, між нами кажучи, певний толк.

Тепер подивіться на реформи, якщо це наступний варіант. Будь ласка, нам покажіть. Реформи, маршрут пацієнта. Наступний слайд, будь ласка. Що тут було написано? "Лікар медичної первинної ланки, він може направити цього пацієнта куди він хоче". Тобто все залежить від його бажання, можливостей. Ніхто нічого не обмежує в цьому плані, куди направляти.

Ну давайте повернемося до практичної діяльності. Село, гірська місцевість. Ну куди цей пацієнт поїде відразу в область? Куди він поїде? Він повинен поїхати куди? У найближчий район. А хто його в районі приймає? Там один кардіолог, ревматолог "туди-сюди" і той, не знаю, звідки він є. Є два неврологи, які беруть і лікують болі в спині і тому подібне. І хто повинен цьому пацієнту подати правильний діагноз? Тоді коли сімейний лікар не знає, що йому поставити. Це ті терапевти, які колись були, у той час коли він і послухає, і вияснить, і все інше. Скільки років треба було, щоб підготувати цього терапевта? Ну, як мінімум, п'ятнадцять років. Розумієте? Щоб він з тією трубочкою, з усіма іншими варіантами хворого  роздивився, подивився, а не казав, як зараз кажуть: "Ну что там у вас на электрокардиограмме?"  А кардіограму ніхто не бачив.  "Интересно, а что пишут МРТ?" Розумієте, що виходить, і правильно каже Лариса Федорівна, що нібито терапевт перетворився в диспетчера. Ні, нам у цій районній лікарні потрібен на другому рівні отой терапевт, який відповідає міжнародним стандартним взірцям.

От покажіть наступний слайд відносно того, що хто приходить до терапевта, з якими скаргами. Та сюди всі приходять. Набряк суглобів – до терапевта. Наступний слайд. Задуха – до терапевта. Хто там ще приходить? Підвищення креатиніну – і той приходить до терапевта, тому що він пішов у лабораторію, забрав аналіз, у нього креатинін там 170, він приходить, до кого він піде? Він приходить до терапевта теж так само, як до сімейного лікаря. Гарячка – до терапевта. 

Тепер подивіться, що робиться за кордоном. Я спеціально підготувався, подивіться, це ми до цього будемо йти і ніколи не дійдемо. Подивіться, будь ласка, наступний слайд. Артеріальний тиск. Україна по виміру артеріального тиску знаходиться на першому місці. Ви чуєте? По європейських стандартах ми найкраще за всіх вимірюємо артеріальний тиск.

Друге. Але паралельно з цим ми гірші за всіх по ожирінню. Дивно: сантиметровою стрічкою поміряти обсяг талії – у нас уже не вистачає цього інструменту. І ваги теж не вистачає. Так що у нас виходить?

Далі. Цукровий діабет по холестерину, по всьому іншому – найгірше за всіх вимірюємо у всьому світі.

Ну добре. Що ще треба, щоб робив цей доктор-терапевт у районній лікарні? Дивіться. Уретральний катетер, люмбальна пункція, периферійний катетер, назогастральна інтубація, біопсія кісткового – це вони всі там роблять. А у нас що робить терапевт? А що у нас робить сімейний лікар? Ну, сімейний лікар, може, краще робить, бо він подивиться і вухо, і ніс, і тому подібне, і так далі. Значить, там потрібно створити на відділеннях так званої вторинної ланки того доктора, не того доктора – вузького спеціаліста, коли оцього хворого крутять по цьому місцю і він не знає, куди піти, а того висококваліфікованого спеціаліста, який би міг поставити точку хоча б на 80 відсотків для того, щоб вияснити, чи треба їхати йому в область, чи не потрібно.

А тепер у нас яка  ситуація? Всім хочуть зробити ангіографію, всім хочуть поставити стент, всім хворим хочуть показати не знаю що і тому подібне. А  нам  потрібні елементарно прості такі речі. І через це очевидно, оце так, як тут написано у пропозиціях, тут написано: "Створити, зробити, об'єднати". Так от, ми собі думаємо, що потрібно, щоб у районній лікарні було це відділення. До речі, в багатьох районних лікарнях воно вже створено. За кордоном називається, що таке "імеджінси"? Це коли хворий поступає куди? На швидку допомогу. Там буде одну добу або менше. І пішов собі додому. Друге називається (нерозб.) Що це значить? Там уже треба платити колосально великі гроші для того, щоб там надати одну третю допомоги, і там царюють хто? Анестезіологи, лікарі інтенсивної терапії і тому подібне. А проміжний стан? От прийшов хворий, у нього задуха. Для чого цьому хворому треба бути у відділенні інтенсивної терапії? Йому потрібно бути у тому диференціально-діагностичному відділенні, де є кисень, де всякі інші речі. Це я взяв із англійців. Вони три роки тому написали: "Терапія страждає, старі лікарі-терапевти не опанували новими методами, але в них залишився високий рівень інтелекту". І через це вони кажуть, що нам потрібно створити отаке відділення невідкладної гострої терапевтичної допомоги. Мається на увазі – на другому нашому рівні. Як це зробити? От я подивився там в Інтернеті: деякі районні лікарні місцевим самоврядуванням вже відкрили такі відділення, відділення інтенсивної терапії при терапевтичних відділеннях. Написано, постанова, рішення районної ради і тому подібне, і так далі.

Через те ми тут маємо такі пропозиції, що враховуючи широкий спектр практикуючих і теоретичних навиків, якими володіє лікар-інтерніст, він повинен бути і ключовим суб'єктом в допомозі лікарю сімейної медицини щодо надання консультативно-професійної допомоги на другому рівні. Тобто якщо до нього звертаються, оце буде той консультант, я такого консультанта  бачив у Рівному, це колишній обласний терапевт-кардіолог. Що він робить у Рівному? Він не вимірює артеріальний тиск для хворого з гіпертонією. До нього направляють найскладніших пацієнтів, з якими не можуть розібратися. Розумієте? У нас у районах дуже багато таких є лікарів, які можуть це зробити.

Ну, і так, оцю картиночку наступну покажіть, будь ласка. Ще наступний варіант, ще і ще. І ще оцей "кружочок". Оцей "кружочок" – це я взяв із статті, яка опублікована два роки тому. Прикладом такої допомоги може бути досвід сучасних європейських країн. Посередині знаходиться оцей лікар-інтерніст, цей лікар інтерніст зверху чітко працює з швидкою медичною допомогою, з лівого боку – з інтенсивною терапією, ще з одного боку – із субспеціалістами. І далі він вирішує питання відносно виписки пацієнтів в разі надання хорошої, нормальної допомоги. І тоді цей симбіоз оце з лікарями сімейними і з тими терапевтами – ну слово інтерніст – це воно звучить гордо, називається. Але воно, до речі, просто щоб усі знали, 20 років я очолюю Товариство лікарів внутрішньої медицини, воно називається Асоціація лікарів внутрішньої медицини. 8 років я був членом президії Всесвітньої організації лікарів внутрішньої медицини, їздив на всі їхні конгреси, на всі їхні конференції. До речі, за їхній рахунок, тому що вони Україну хотіли, до нас вони десятки разів приїжджали, вчили нас. І що я там знайшов? Що оця спеціальність у них не помирає. Терапевт, він залишається. І залишається так само, очевидно, як і лікар сімейної медицини, ключовою фігурою.

І, Олександре Костянтиновичу, Юрію Васильовичу, я вас підтримую з тієї точки зору, що будь-який  випускник, він хоче отримати спеціальність з умовною назвою "лікар". Він хоче це отримати. Він хоче бути лікарем. А після цього – його право. Абсолютно з вами згоден відносно того, що можна дати трішки більше годин. Але подивіться, я розпочинав вчити пропедевтику внутрішніх хвороб давним-давно, у нас було 350 аудиторних годин, тепер у нас їх є 120 аудиторних годин. Ви чуєте? А де знайшлися інші, а куди ділися ці аудиторні години? Куди порозподілялися? І у нас тепер окремо дієтологія, окремо фізкультура, окремо всі інші. Кожен каже, що йому це потрібно. Без сумніву, це потрібно. Значить, треба з цих годин знайти дуже серйозне і хороше. Наприклад, гіпертонічну хворобу вчимо на другому курсі, на третьому курсі, на четвертому, п'ятому, шостому – після цього починаємо ходити і вчаться вони ще як лікувати гіпертонічну хворобу в амбулаторних умовах. Вибачте мені: а чим воно відрізняється – лікування гіпертонічної хвороби в стаціонарі чи в амбулаторних умовах? Тому що в стаціонарі хворий з гіпертонічною хворобою взагалі не повинен лежати. А він повинен лежати де? Не лежати, а де він повинен бути з гіпертонічною хворобою? Вдома. Абсолютно. І все. А якщо він уже має ускладнення, тоді вже інше питання. Правда? А методи лікування гіпертонічної хвороби які повинні бути? Передбачені доказовою медициною, нашими стандартами.

До речі, ми стандарти по кардіології всі зробили. У нас уже немає жодної проблеми. Назвіть мені будь-яку одиницю: аритмія - є, серцева недостатність – є, фібриляція передсердь – є, і все є. І як ми працюємо? На першому варіанті в стандартах є досвід лікаря сімейної медицини, всі вони брали участь, Лариса Федорівна брала участь, написано, що повинен робити по цих стандартах лікар первинної ланки, що повинен, написано,  другий рівень, і далі написано, що повинен робити третій рівень.

Я два роки тому приїхав в одну із областей, не хочу тут називати її, а чого, можу назвати – в Рівненську область приїхав. І в Рівненській області я знайшов, що у них є відділення у обласній лікарні гіпертонічної хвороби. Я кажу: чекайте, а що у вас за відділення? Гарне відділення по гіпертонічній хворобі. Слава Богу, приїхав вже у цьому році, немає вже відділення гіпертонічної хвороби, вже є кардіологічне відділення.

Я вам дуже гарно дякую, що мене вислухали. (Оплески)

 

МУСІЙ О.С. Дякуємо, Василю Захаровичу. І останній виступаючий  Шекера Олег Григорович – директор Інституту сімейної медицини Національної академії післядипломної освіти імені Шупика. Будь ласка.

 

ШЕКЕРА О.Г. Шановні колеги, я хотів би зупинитись на декількох моментах. По-перше,  хотів би сказати, що виступи, які прозвучали, вони в принципі всі були вірні, всі були в інтересах сімейної медицини, але в той же час це звучить якось фрагментарно, тобто єдиного підходу до вирішення цієї проблеми – кожен про своє. І це дуже правильно. Тому що там, де людина працює, там її це і хвилює. Інші питання, що це треба, на мій погляд, об’єднати в якусь іншу форму, яка б могла дозволити ці всі питання вирішувати в плані нормативно-правового якогось поля.

І, на мій погляд, наступний слайд, будь ласка, я хотів звернути вашу увагу, що Всесвітня організація охорони здоров’я, зверніть увагу, які питання ставляться перед ВООЗом. Це глобальне постаріння, глобальна урбанізація, поширення здорового способу життя, резистентність, поява нових збудників та інше.

Наступний слайд. Коли ми говоримо про сімейну медицину, зверніть увагу, смертність серед працездатного населення 80 відсотків чоловіків і 30 відсотків жінок можна  запобігти за допомогою належного лікування на рівні первинної медичної допомоги.  

Наступний слайд. Недоліки чинної моделі охорони здоров’я. Зверніть увагу, невиправдано низька частка первинної медичної допомоги у загальному комплексі медичної допомоги, неефективна побудова системи, відсутність механізму планування, невиправдано мізерний  рівень в системі фінансування і розпорошення, неефективність використання наявних ресурсів охорони здоров’я. Всі ці питання весь час по елементам, вони звучали. Я хотів би звернути вашу увагу, вони повністю якраз в недоліках чинної моделі звучать.

Наступний слайд. Зверніть увагу, це програма діяльності Кабінету Міністрів. У нас написано чотири пункти, які стосуються якраз реформи, хоча питання реформи, мабуть, всім набридло, навіть слово "реформа". Будемо говорити, удосконалення системи охорони здоров’я. І тут чітко по рокам сплановано, які питання треба вирішити. Я хочу вашу увагу звернути, ці всі питання до кінця 2016 року і одне питання трансформуватиме до модернізації  мережі лікарень та створення єдиної трирівневої системи – 2017 рік.

Шановні колеги, це питання, які треба вирішувати, не дивлячись на те, що міняється уряд, міняються очільники Міністерства охорони здоров’я. Це питання, які треба вирішувати.

Наступний слайд. Зверніть увагу,  у нас зараз є Конституція України, ми про це добре знаємо. Є "конституція" охорони здоров’я, я маю на увазі       Основи законодавства України про охорону здоров'я. І немає закону про сімейну медицину. Зверніть увагу, що у нас є про сімейну медицину. Ви дуже тут багато розповідали – кожен про своє. У нас в Основах законодавства України про охорону здоров'я є стаття 35-1.

 Шановні колеги! Оце все, що про первинну медичну допомогу. Все інше – це ваші роздуми, ваші, як кажуть, сподівання. А оце – те, що в Основах законодавства. 

Наступний слайд, будь ласка. Ви знаєте, коли у нас в академії, скажемо, почали роздуми з приводу такого проекту закону, нормативно-правового акту, наші фахівці, я маю на увазі кафедра сімейної медицини, дали деякі пропозиції, які ми, скажемо, структурували в ось такий, як кажуть,  підхід. Подивіться. Я не буду всі озвучувати питання, вони можуть корегуватися, можна доповнювати, можна щось, скажемо, прибрати, але такий нормативно-правовий акт для того, щоб все те, про що ви сьогодні говорили, було впроваджено в життя, він повинен бути. Тоді у вас є шанс, скажемо, на основі цього закону створювати постанови Кабінету Міністрів, накази міністра охорони здоров'я в рамках цього. Тоді це буде дієва система, про яку сьогодні дуже багато говорили. Системний підхід. 

Я хотів би вашу увагу звернути на наступне. От тут, якщо хтось прочитав, то зверніть увагу: розділ ІV - "Статус лікарів загальної практики сімейної – державні службовці". У нас є, я розумію, що це питання таке риторичне, і мені коли говорять про державних службовців, то говорять, що ми їх зараз скорочуємо. Але коли мова йде про первинну медичну допомогу, я маю на увазі тільки сімейних лікарів, то як пропозиція, яку можна обговорювати, скажемо, ви весь час говорите про фінансування, субвенції, інвестиції, зарубіжні, як кажуть ваші колеги, якісь проекти. А мова йде коли  про  державного службовця, там державний службовець рівня В. Там є А, Б, В. Так от, найнижчий, це на міському рівні це питання також може вирішуватись. Наступний слайд, будь ласка.

Я хочу вам сказати, що дозволить такий момент, як статус державного службовця? Перше, підняти престиж лікаря загальної практики, сімейного лікаря серед населення країни. Ви от ці питання, коли ви говорите, що треба підняти там заробітну плату, хтось  щось там не виплачує вам – державний службовець, навіть не цього рівня, скажемо, він міг би вирішувати це питання, але це дискусійне питання, яке можна обговорювати, погоджуватись чи ні.

Наступне. Зменшення плинності кадрів та заповнення вакантних посад у першу чергу в сільській місцевості. Ми весь час  говоримо, що сімейні лікарі не їдуть там і не хочуть бути студенти сімейними лікарями. Це правильно, так на будь-якому рівні говорять. Але чому? Ви скажете – тільки заробітна плата? Ні. Скажемо, соціальні питання, які стоять перед ними – ні одне з них не вирішене. А ми тут говоримо, весь час, скажемо, плануємо якісь перспективні кроки зробити по розвитку сімейної медицини. Ви створіть умови, які дозволять цим людям самим прийти і захотіти бути сімейними лікарями. Тоді абсолютно не буде ніяких питань. І ще одне питання – стабілізувати систему фінансування первинної ланки. У нас весь час говорять, що треба ввести державний бюджет якийсь, знову про інвестицію. Я хочу вам сказати єдине, шановні колеги, якщо 80 відсотків медичної допомоги надається на первинній ланці і про це всі говорять у всьому світі, то, вибачте, як же може 5 відсотків на первинну ланку фінансування іти і досягти якогось результату?

Тому, на мій погляд, якщо це питання отаким чином може бути вирішено, а ми будемо  цим питанням займатись і запрошуємо бажаючих колег, які знають ці питання і бажають брати участь в цьому питанні, то результат буде. І я також вважаю, що в цьому проекті закону обов’язково повинен бути громадський контроль. Це питання діяльності установ, співробітників, які працюють на первинній ланці.

Якщо мова буде іти про, скажімо, особливо, здається, державний службовець, то більше ніхто його контролювати, крім державних контролюючих служб, то громадський контроль, про який ви тут говорили,  асоціації, вони повинні бути, вони повинні контролювати і тоді буде досягнення результату і буде те про що ми всі сьогодні хотіли б досягнути результату і почути.

На закінчення я хочу сказати єдине,  шановні колеги, у нас 19 травня відбудеться конференція в Українському домі, присвячена Всесвітньому дню сімейного лікаря. Ми запрошуємо всіх присутніх взяти в цьому участь. Дякую за увагу.

 

МУСІЙ О.С. Дякую вам, Олег Григорович,  але я думаю, що ви трішки відстали в часі від життя і від реалій, які відбуваються в Україні особливо щодо державної служби. Ви знаєте, що з 1 травня прийнятий Закон про державну службу, напевно, він діє в новій редакції. І  насправді  зараз, коли до 1 травня державний службовець,  це було плюс заробітна плата, це було плюс пенсія, це було плюс щось, а саме через бідність виключно оплати праці медичних працівників була така ідея, можливо, вона там мала свою реакцію, але теж не дуже навіть в тих умовах, то зараз державними службовцями зробити лікарів, то це виглядає не тільки нонсенсом, а взагалі повним жахом насправді. Скасовано все, залишена ще тільки додаткова відповідальність і заборона багато чим займатись, і ще писати декларації і так далі. Це додаткові речі.

Зараз у нас по плану передбачено якраз виступи народних депутатів і запитання до виступаючих, тому перейдемо до цього. Я надаю слово першому заступнику Голови Комітету з питань охорони здоров’я Корчинській Оксані.

 

КОРЧИНСЬКА О.А. Шановні учасники "круглого столу", надзвичайно вдячні вам всім за продуктивну участь, ми  вас почули. Для того, щоб ми почули вас продуктивно, зараз ми вас дуже просимо до наступного вівторка включно, у вас, якщо не роздані, то підійдіть до секретаріату комітету, вам всім роздадуть рекомендації сьогоднішнього нашого "круглого столу". Нам надзвичайно важливо, щоб ці рекомендації ви вивчили і всі ваші зауваження нам надали до наступного вівторка, тому що у нас в наступну середу буде засідання комітету, де ми ваші рекомендації затвердимо, на комітеті       Верховної Ради. І вони будуть  рекомендовані як Кабінету Міністрів, так і Міністерству охорони здоров'я і, само собою, є "дорожньою картою"  для Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров'я. Тому важливо, щоб ви  всі рекомендації свої надали нам до вівторка наступного включно для того, щоб в середу ми це розглянули на комітеті і затвердили. Тому що потім два пленарних тижні, на жаль, Верховна Рада не буде працювати, і не хотілося б, щоб це було відкладено аж на червень місяць, для того щоб наша "дорожня карта" з вами сьогодні вже запрацювала з наступного тижня. Це перше оголошення.

Друге оголошення. Надзвичайно просимо, у нас зараз, окрім двох законопроектів, котрі пройшли перше читання, це про автономізацію законопроект і трансплантацію, у нас є ще 18 законопроектів, котрі лежать, чекають, з них два законопроекти – це на друге читання, вони вже готові в даному разі, і 16 законопроектів на перше читання. Будь ласка, там є і Державні засади охорони здоров'я. Тобто 16. Візьміть, будь ласка, їх номери  у нашого секретаріату, вивчіть, будь ласка. Вони на сайті всі викладені. Це 16 законопроектів, котрі зараз чекають першого читання.

І ще раз кажу, що потім, після першого читання, набагато важче змінити деякі пункти, вилучити або долучити, тому що це вже процедурні питання, регламентні, і це набагато важче, тим більше, на них тільки два тижні. От зараз, поки у нас є можливість вплинути реально, щось замінити, щось перед голосуванням внести, затвердити на комітеті, це дуже важливо, максимально, включно до вівторка, тому що середа – це наступний день, і в четвер нам спікер давав слово, що ми виносимо ці законопроекти на голосування в зал. І тому зараз, якщо можливо, для того щоб потім нам не сказали, а чому ми не врахували ваші якісь пропозиції по цих важливих надзвичайно питаннях, особливо по Державних засадах, тому що ми багато  сьогодні з вами саме на цю тему говорили. І поки є можливість, там по автономізації вже час, на жаль, сплинув, фактично сьогодні останній день подачі на друге читання наших кінцевих вже взагалі-то правок, але, тим не менше, важлива зараз ваша активність, для того щоб потім ви не жаліли, що ми це не використали. Тому що от те, що в даному разі  наш останній уже виступаючий казав, в цих законопроектах це все є, і важливо скористатися тим, що є, важливо, тому що воно вже є все написано, якщо є якісь зауваження.

 Я зараз ще надам час для запитання члену Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров'я Олексію Кириченку. Будь ласка.

 

КИРИЧЕНКО О.М. Добрый день. Я очень благодарен, что присутствующие выявили такой интерес. На самом деле мне было очень приятно слышать, я получил достаточно много интересной информации. Я считаю, что абсолютно неправильно было сделано, что тот "пилотный" проект, который происходил, он не был осознан, осмыслен и из него не было сделано выводы.  Это абсолютно неправильно, потому что  мы мудрствовать можем лукаво о том, нужны нам терапевты, не нужны нам терапевты, нужны нам педиатры, не нужны нам педиатры. На самом деле, если посмотреть на алгоритм, который закладывался, который говорил о том, что деньги ходят за пациентом по подушному принципу и у него есть возможность выбирать себе врача, то я думаю, что пациент сам в состоянии сделать выбор: к какому именно врачу он хочет ходить. И вопрос этот просто снимается.

И если мы проанализируем, а у нас красной нитью через все доклады прошла фраза о том, что недостаточная оплата, недостаточно денег и все такое, то давайте проанализируем наши затраты. Мы знаем, что наш бюджет составляет 60 миллиардов гривен, которые мы тратим через Министерство охраны здоровья. При этом,  если мы поделим наш бюджет на количество населения у нас в стране, будем говорить, что около 40 миллионов и на количество дней в году, мы получим цифру, которая говорит о том, что на одного гражданина в месяц мы тратим 125 гривен. И если по разным данным на "первичку" из этих денег уходит от 25 до 35 %, разные данные, их нет точных, то я вам предложу пойти по такому пути: если мы возьмем 20% - это 25 гривен и прикрепим эти 25 гривен за каждым пациентом, который придет к своему участковому врачу, а по нашим нормам это 1500  в городе и 1200 в селе, это даст ему цифру – 37500 гривен бюджета в месяц.  В месяц!

Я абсолютно уверен, что вы со мной согласитесь, когда я скажу, что эта сумма абсолютно достаточная  для того, чтобы обеспечить и зарплату врачу, и медсестрам, и обслуживание коммунальных платежей, и машины, и все остальное при учете, что мы говорим о том, что мы за счет этих денег практически не обеспечиваем медикаментами. Нам нужно найти способ. Но если мы говорим о том, что у нас есть возможность подушно распределять эти деньги, то очевидно эти деньги должны прийти за пациентом к врачу и "пилотные" проекты должны нам дать алгоритм, как это правильно сделать.

Второй вопрос. Я очень благодарен профессору Нетяженко, я в свое время был студентом на его кафедре и очень рад, что он здесь присутствует и дает свои советы. Я считаю, что путь к профилактике  - это реимбурсация. Это тот фактор, который заставит наших пациентов прийти к нашим участковым терапевтам, когда у него будет возможность бесплатно получить таблетку.  Все просто. Нам просто нужно это реализовать. Спасибо.

 

МУСІЙ О.С. Дякую, Олексій Миколайович. Можливо є ще перед тим, як ми перейдемо до останнього нашого етапу, пропозиції до резолюції. Може ще хтось хоче виступити буквально по одній хвилині із залу чи задати запитання до виступаючих? Є такі бажаючі? Будь ласка, керівник департаменту охорони здоров’я Полтавської обласної адміністрації Віктор Лисак.

 

ЛИСАК В.П. (не чути)

 

КОРЧИНСЬКА О.А. Може, вийдете так, щоб вас чули?

 

ЛИСАК В.П. Я хотів би назвати деякі речі і щоб ми ще раз звернулись дійсно до землі, до сімейної медицини, яка реально, що відбувається на території. Перш за все, ми говоримо про те, що є медична субвенція, яка почала діяти у нас  2015 року. Якщо реально говорити, центри сімейної медицини ми створили коли, розмежували юридично? 2013 рік. Періоду як такого майже не було. Тут увійшла медична субвенція. Медичну субвенцію можемо тільки використовувати на що? На поточні видатки. Виникають проблеми у нас деякі. Це надзвичайно є важливо.

Друге питання, яке є сьогодні. Ми отримали закон по децентралізації, ми підтримуємо, все це правильно робиться. Малі громади і все інше. Але що відбувається у нас сьогодні із сімейною медициною? Ми з потугами пішли і створили центри первинної медико-санітарної допомоги. Сьогодні територіальні громади об'єднані, не розуміючи, ми скільки боролися за те, що все-таки ми повинні управляти системою охорони здоров'я первинного рівня, так, ми говорили, скільки сільські ради забирали коштів і не повертали, зараз у нас все зовсім навпаки  виходить. Територіальна громада, отримавши кошти, сформувавши собі територіальну громаду у дві з половиною тисячі осіб, вона забирає сьогодні амбулаторії, кошти в неї, кошти на вторинну ланку і таке інше, незважаючи на листи МОЗ там і все інше, це йде просто сьогодні руйнація того, що вже було. Бо вони прирівняні до обласного бюджету. Тобто ми чекаємо найближчим часом, що все-таки МОЗ проведе колегію, ми наполягали на цьому, але ми хотіли і щоб комітет сюди втрутився. Бо так ми сьогодні, шановні колеги, зруйнуємо.

Ідеї про те, що створити сьогодні, дати ліцензії амбулаторіям, дати ліцензії ФАПам – ну ви можете уявити, як ми будемо ефективно управляти ресурсами, як ми будемо – маса речей такі, які відбуваються. Тому тут є надзвичайні ризики, які в нас сьогодні є.

Валерія Микитівна говорила щодо штату, можна "внутрі" штату. Ну ми всі знаємо, як формується кошторис. Є сітка тарифна, є посади. А як ми можемо там, "внутрі", формувати – я цього не розумію. Тому ще раз наполягаю, щоб все-таки в екстреній допомозі зробили 20-20, узаконили його. Давайте узаконимо хоча б для цих стимулів, там дамо 10 відсотків, чи 3, чи 5, не знаю, скільки порахуємо. Ми таке випишемо. Тому тут є дуже великі ризики - у  цих усіх питаннях.

 Тому, шановні колеги, я просив би, щоб ми все-таки з цих реалій дивилися і рухалися якось вперед. Тому що, повірте, якщо це повноцінна громада, є така громада, є така громада. Як приклад, можу навести – Шишацький район, де вони, 12 громад, з'єдналися – 3 не з'єдналися. Вони створюють, вони ремонтують, вони слухають. Ми об'їхали всі ФАПи, об'їхали амбулаторії – ми зробимо там показове все. Але коли громада півтори тисячі – дві тисячі, вони диктують, вони як місто обласного значення і управляють процесом…

 

МУСІЙ О.С. Дякую. Можливо, прокоментую дещо, тому що це дотичне до територіальних громад і до системи охорони здоров'я і децентралізації. Децентралізація в охороні здоров'я  може бути тільки на самому найвищому рівні. Децентралізація управління – таке, яке на сьогодні, міністерство тільки управляє. Віддати управління професіоналам, які працюють там. Оце має бути децентралізація в охороні здоров'я. А фінансова децентралізація – це передбачено всіма нормативами Всесвітньої організації охорони здоров'я. Фінансування в ідеалі "первинки" на обласному рівні навіть. "Первинки" на обласному рівні. Про які територіальні громади взагалі може бути мова? Насправді тут в реаліях є позиція Міністерства регіонального розвитку і теперішнього керівника, на превеликий жаль, який трішечки керував у Вінниці. Ну, курував охорону здоров’я і, на превеликий жаль, він це намагається привнести  зараз на загальнодержавний рівень.

У мене була попередня розмова з теперішнім прем’єр-міністром і з тією командою, яка зараз буде допомагати йому утворювати  на рівні постанови Кабінету Міністрів адміністративну реформу і госпітальні округи. І якраз вдалось нарешті переконати їх і домовитись про те, що тут не може бути ніякої децентралізації на рівні територіальної громади, залишиться поки що тільки і то тільки поки що на рівні району, в який будуть входити територіальні громади, фінансування первинної допомоги. Ми вже були свідками того, що в селах віддали кошти, а потім вони були потрачені на бензин чи на забаганки голови сільради, який до охорони здоров’я взагалі не має жодного відношення і уявлення не має, і  люди залишились взагалі без фінансування. Це нонсенс. І розуміння, я думаю, в Комітеті з питань охорони здоров’я є однозначне, і в тому числі, маю надію, зараз виконуючий обов’язки міністра охорони здоров’я, тому що його позиція приблизно схожа з тією, що я зараз озвучую і з позицією комітету.

Мало того, це питання прямо прописане в проекті Закону  про організацію медичного обслуговування населення про розподіл фінансування первинної, вторинної, третинної ланки з різних бюджетів. І  первинна ланка має в підсумку, коли стане повномасштабно сімейна медицина в Україні, все-таки фінансуватись централізовано з обласного бюджету, а  вторинна ланка і третинна ланка – це центральний бюджет.

З введенням державної закупівельної агенції, яка передбачена в проекті Закону про організацію медичного обслуговування, це питання буде вирішено з іншого боку, тому що стукати зараз до тих, хто зараз є прихильниками децентралізації і всі гроші віддайте на місця, знаєте, закінчувалось тим, що, наприклад, всі гроші на місця у Львівській області і на моєму рідному виборчому окрузі,  єдина область, яка ліквідувала всі лабораторні служби.

Це абсолютний нонсенс. Санепідслужби  і ветеринарної служби в області немає, вийшло розпорядженням заступника міністра попереднього складу уряду про цю ліквідацію за "ненадобностью". Люди добрі, до маразму, напевно, не треба доходити.

Але якщо є такі конкретні речі і пропозиції, тому що ми далі будемо продовжувати інтенсивно співпрацювати з урядом у вигляді конструктивної опозиції. Ви знаєте, що в Комітеті з питань охорони здоров’я  склалась унікальна ситуація, що більшість комітету опозиція, і  саме завдяки цьому  більшість, яка є політична більшість, прислухалась  до опозиції і не маючи може іншого виходу, але у нас є абсолютно конструктивна співпраця між усіма,  і ми не ділимось на опозицію чи коаліцію. Ми відстоюємо питання системи охорони здоров’я і людей найголовніше, людино-орієнтована і пацієнт-орієнтована медицина повинна бути.

Тому отакі підказки з вашого боку, які ви висловили щодо неможливості і нонсенсу по територіальних громадах, якщо це десь робиться на місцях, то це неправильно, це є порушення, поки що в чинному законодавстві не передбачено таке фінансування через наявність субвенції. Звісно, коли ми  запровадимо діагностично-споріднені групи і визначимо послугу і оплату за послугу, яка буде надаватись, що передбачено теж проектом Закону про організацію медичного обслуговування, то тоді це питання буде вичерпане. І думаю, таких не буде. Ну, я думаю, що всі ми дозріли до того, що негайно потрібно будувати адекватну систему охорони здоров'я, тому що вона має йти  в комплексі з іншими реформами, які передбачає теперішня держава. Дай Боже Верховній Раді ще реалізувати те, що ми напрацювали.

 

КОРЧИНСЬКА О.А. Так, я хочу додати, сказати, що, на жаль, поки, дійсно, ми констатуємо факт, от як все ж таки законодавча влада, що  наші питання системи охорони здоров'я поки  ігнорує і Кабмін, і ігнорує, на жаль, керівництво Верховної Ради, тому що якщо пан Гройсман нам давав слово, що він, будучи спікером, поставить ці наші законопроекти. І до сих пір на другому читанні перебуває про збільшення заробітної платні наших медпрацівників стосовно їх надбавок  в залежності від звання і заслуженого лікаря, і в тому числі екстреної медицини, медицини катастроф, щоб усі надбавки мали, всі члени екіпажу. Вони лежать вже п'ять місяців, і черговий раз ми сьогодні Парубію, вже новому спікеру, сказали, що ми будемо блокувати трибуну, що от Радикальна партія якщо піде, то мій стілець лишиться зайнятий біля трибуни для того, щоб добитися голосування по 18 законопроектах.

Тобто, на жаль, це системне явище, що нас із вами зневажають. Але я думаю, що все ж таки виходу у них не буде. Кабінет Міністрів - вони повинні на осінь показати якийсь результат, а результат без змін і зрушень все ж таки в системі охорони здоров'я для людей вони не покажуть. І тому вони змушені будуть до нас розвернутися обличчям. Тому тут на нас розрахунок і на вашу активність. Чим більше ви будете заявляти, чим більше ви будете все ж таки виступати і на обласних рівнях, і на районних, і на державних, тим краще нам – і полегшується робота. Ми зі свого боку, ще раз констатую факт, що Комітет з питань охорони здоров'я Верховної Ради відкритий для будь-яких ініціатив. Ми відкриті для законопроектів, ми готові їх підтримувати і впроваджувати.

Ще раз дуже вдячна за допомогу. Хоча на останнє ремарку вам скажу, що в мене були поправки до законопроекту про державних службовців, я хотіла піти шляхом відомого білоруського "бацьки", Президента Білорусії, і зобов'язати державних службовців, що якщо вони державні службовці, що вони зобов'язуються лікуватися виключно тільки в закладах охорони здоров'я України.  (Оплески) І, на жаль…

 

МУСІЙ О.С. Та не радійте, міністри і Президент не є державними службовцями. І депутати також.

 

КОРЧИНСЬКА О.А. Так. Щоб ви розуміли, ГНЕУ, тобто наше Науково-експертне управління, визнало мої правки неконституційними, позаяк вони вирішили,  що я таким чином  позбавляю вибору державних службовців, хоча я вважаю, що все, що ми з вами бачимо, які результати все ж таки в Білорусії, ми бачимо виключно тоді, коли була політична воля і коли Президент Білорусії сказав, що тепер всі, хто хоче лікуватися, лікуються тільки в Білорусії. І розвиток медицини, і розвиток системи охорони здоров'я  відбувається реально тільки тоді, коли всі чиновники, державні службовці нашої країни зрозуміють, що наша система охорони здоров'я – це тільки тепер їх система охорони здоров'я. І поки ми її не змінимо, то вони у нас виключно мають право тільки тоді на закордонне лікування, як і всі громадяни України - тільки ті хвороби, котрі не можуть бути вилікувані в Україні. Тому поки ми не донесемо це нашим державним службовцям, на жаль, на зміни нам з вами розраховувати… Але я надіюсь, що ми зможемо все ж таки це довести.

Ще раз усім вдячні.

 

МУСІЙ О.С. Чекайте, ще одна бажаюча була. Буквально одна хвилина. Будь ласка.

 

ІЗ ЗАЛУ. (не чути) … зберегти  на першому рівні надання допомоги, педіатричну службу для того, щоб до дітей не ходили два фахівці:  педіатр і сімейний лікар. Це перше. І це пропозиція, яку висунула асоціація педіатрів міста Києва, яку підтримали асоціації педіатрів чотирьох областей України.

І друге. Дуже важливо розуміти таку річ, що всі ми родом з дитинства і саме в дитинстві закладаються витоки захворювань дорослих. І тому на сьогодні є здоров’язберігаючі технології, які на рівні держави ми повинні запровадити і ми просимо це зробити, допомогти в цьому. Тому що це  ті технології, наприклад, навчання у русі,  які дають можливість, з одного боку, від держави вони не потребують жодної копійки затрат, а з другого боку, вони дають можливість у школах і у дитячих садках, там, де діти зараз втрачають своє здоров’я дуже швидко, ми маємо можливість попередити формування рухів постави, дихальної системи. І саме головне, що вони долучають до формування здорового способу життя батьків у родині.

І разом з Міністерством охорони здоров’я і Міністерством освіти і науки, напевно, було би правильно, я прошу це внести до рішення, запровадити здоров’язберігаючі технології. Дякую.

 

МУСІЙ О.С. Дякую. Ще була записка, на жаль, без підпису, але абсолютно слушна – звернути увагу і це потрібно буде записати також в нашу резолюцію. Ви знаєте, у 2014 році у зв’язку з важким спадком після уряду "папєрєдніків" Азарова, де було вкрадено майже весь бюджет за січень і лютий, була прийнята така 65 постанова 2014 року "Про економію бюджетних коштів".  Вона приймалась і там було прописано абсолютно чітко на один рік – до кінця 2014 року. Її продовжили на 2015 рік, її зараз продовжили на 2016 рік. Абсолютно вона стосується, в тому числі і неможливостей  закупівель капітальних видатків, наприклад, санітарний автотранспорт і вона стосується дуже багатьох медичних видатків.

Я думаю, що буде абсолютно слушним щодо охорони здоров’я звернутись до Кабінету Міністрів щодо негайного перегляду цієї постанови для того, щоб, ну, розвиток без капітальних видатків неможливий. Якщо ми хочемо будувати щось нове, то це потрібно розвиток забезпечити. А ця 65 постанова Кабінету Міністрів, вона гальмує. Тому прошу внести також як одну із пропозицій в нашу резолюцію.

Тепер буквально коротенько ще тезово по підсумкам. Абсолютно погоджуюсь, майже всі виступаючі наголосили на тому, на чому давним-давно вже я наголошую, проблема кадрів. Ми можемо стикнутись з тим, що у нас не буде кадрів в охороні здоров’я, і це є реальною величезною проблемою. Ми можемо побудувати амбулаторії, побудувати нові лікарні, а лікарів не буде, враховуючи те, що міграція ще існує так звана.  Завтра будуть відкриті кордони і безвізовий в’їзд в Європу, кадрові агентства будуть тут "шастати" по Україні, як "шастають", як мені розказували на всіх міжнародних зустрічах, в Литві, Латвії, Естонії і "вимели" всі кадри практично спочатку в Польщу, а з Польщі в Німеччину і так далі.

Тому те, що нам не вистачає вже 30 відсотків лікарів по теперішній статистиці, це ще є так – можливо, там за рахунок якоїсь оптимізації можна стерпіти. Але ж не забувайте, що 40 відсотків лікарів – це пенсійний вік. І молоді поповнення взагалі немає, особливо тих контрактників, які 5 тисяч вчаться. До сьогодні немає бачення, куди ж вони діваються, ці контрактники, які вчилися, як правило, вони виїжджають або за кордон, або щось. З кадровою політикою потрібно негайно щось робити. Я думаю, що це, напевно, треба буде окремо провести засідання комітету щодо кадрової політики і підготовки кадрів, особливо на додипломному етапі. І, безумовно, на післядипломному етапі.

Щодо реєстрів. Абсолютно погоджуюся з вашими пропозиціями, що в сучасному IT-технологічному світі реєстри повинні бути всюди, в тому числі і реєстри пацієнтів, і реєстри медичної документації, і реєстри всіх цих форм- 450, які ми заповнюємо, і реєстри по нозологіях і так далі. Це допоможе нашого лікаря звільнити від того, що він "письменник", а не лікар. І до сьогодні він залишається "письменником" - пише історії хвороби, а не надиктовує на диктофон і не оцифровує, як це в нормальному цивілізованому світі.

Знаєте, проект Світового банку передбачив там ледь не 10 мільйонів на введення реєстру пацієнтів. І тут присутній Олександр Костянтинович, який якраз був дотичний безпосередньо до створення реєстру пацієнтів. На превеликий жаль, при попередньому керівництві Міністерством охорони здоров'я на пропозиції абсолютно адекватні про безоплатну передачу реєстру пацієнтів для України було це питання проігнороване, і чомусь вирішили, що краще взяти 10 мільйонів доларів, а безплатно нічого не робити.

Знаєте, це мені нагадує, що нам безплатно не треба, нам краще треба за великі гроші, бо там можна щось "попиляти" трохи. Тому я думаю, що з теперішнім керівництвом Міністерства охорони здоров'я ми питання це знову піднімемо, і реєстр пацієнтів особливо, він повинен вже був давним-давно зафункціонувати, і він мусить зафункціонувати, бо це буде абсолютна допомога усім, в тому числі і в обліку оцих коштів, яких постійно не вистачає на охорону здоров'я.

Щодо міфу, який розповсюджується про ліквідацію педіатрії як спеціальності. Ніхто ніколи  такого не підтримував і підтримувати не буде. Я думаю, що, як мінімум, на вторинному рівні вона є, була і буде обов'язково. Тому так само, як говорив професор Нетяженко,  що терапевт повинен бути на  вторинному рівні, так само педіатр має бути на вторинному рівні. І це навіть мови ніколи ніде не йшло, і ніхто цього не допустить, щоб педіатрична служба була ліквідована. Хоча оцей сімейний лікар, який існує в країнах Західної Європи, в переважній більшості країн він навчений бути і обслуговувати діток з нуля. Тому якщо ми навчимо майбутніх лікарів через кадрову підготовку не боятися дітей і надавати допомогу з нуля, я думаю, наше населення дуже швидко звикне до цього.

Щодо того, як об'єднувати громадськість. Ви знаєте, півроку тому була започаткована така ініціатива, в тому числі і Лікарським товариством,  називається Національна лікарська рада – як площадка для об'єднання всіх професійних фахових асоціацій. А то у нас професійних фахових асоціацій, їх більше ста, вони всі роздрібнені, і насправді без об'єднання лікарської спільноти в єдину одну потужну організацію, корпоративну професійну, яка візьме на себе функцію лікарського самоврядування, а проект закону "доготовлюється" зараз, я думаю, він буде внесений десь протягом, можливо, наступного місяця у Верховну Раду, ми не зможемо забезпечити захист і соціальний, і професійний лікарів. І це буде, скажемо там, четвертим чи п'ятим фундаментальним законопроектом, який вписується в концепцію побудови нової системи охорони здоров'я, яку, до речі, ухвалено, слава Богу, уже нарешті нашими Рекомендаціями парламентських слухань. І це проголосовано. І там абсолютно чітко це прописано. Тому прошу звернути увагу на прийняту Постанову Верховної Ради: "Рекомендації парламентських слухань по реформі системи охорони здоров'я". Це вже є проголосований і діючий юридичний документ. Там це написано.

Тепер щодо професійних асоціацій. Я думаю, функцію навчання їм потрібно також за взірцем і зразком тих асоціацій професійних за фахами, які існують за кордоном, потрохи на себе перебирати, і це дасть вам змогу функціонувати. За кожним фахом, який є на сьогодні, можливо, ви би почали розширювати цю функцію для себе.

Ну і на останок Закон про сімейну медицину. Якщо він існує вже у вигляді якогось конкретного проекту закону, я прошу надати його до фахівців комітету. У нас є фаховий і секретаріат, і помічники депутатів. Ми його опрацюємо, щоб він в концепції побудови нової системи охорони здоров'я не був таким якимось віддаленим і неактуальним. Тому якщо він буде вписуватися в цю концепцію нової системи охорони здоров'я,  прошу його надати. Це ж стосується і Закону про громадське здоров'я.

І прошу, хто має бажання долучитися до опрацювання і Закону про громадське здоров'я, також комітет відкритий, і ми раді будемо спільно із авторським колективом внести його на розгляд Верховної Ради. У мене все.

Всім, напевно, дякую за увагу! І до наступних конструктивних зустрічей, таких, яка була сьогодні! Всім велике спасибі. (Оплески)